Лани у зоні: що говорить законодавство про "чорнобильські" землі

Коментарі

0

Проблеми правового регулювання режиму земель в межах зон, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

 

радник Eterna Law

Чорнобильська катастрофа 1986 року призвела до жахливих наслідків не тільки у екологічній і демографічній сферах, а й у сфері сільського господарства. Загальна площа земель, які постраждали внаслідок радіоактивного забруднення складає по приблизним оцінкам понад 4,5 млн гектарів, з них - 3,1 млн гектарів земель сільськогосподарського призначення, які розміщені в дванадцяти областях України. З господарського використання було вилучено 119 тис. гектарів сільськогосподарських угідь, у тому числі 65 тис. гектарів ріллі. Слід наголосити на тому, що це були в основному землі із високими характеристиками родючості, які розташовані здебільшого в Київській і Житомирській областях, тобто в регіонах із традиційно розвинутим аграрним сектором економіки. Тож проблема правового режиму використання вищезгаданих земель є надзвичайно гострою навіть через 30 років після катастрофи на Чорнобильській АЕС.

На жаль, до цього часу не існує чіткої картини ураження, а поділ території на зони відчуження, безумовного (обов’язкового) відселення, гарантованого добровільного відселення, посиленого радіоекологічного контролю в залежності від рівня забруднення є умовним, і досить часто не відображає реального стану речей.

Істотним недоліком є відсутність системного підходу щодо визначення правового режиму земель в межах зон, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи в законодавстві України. Невирішеними залишаються питання використання уражених земель в межа зон, а також питання правового регулювання забезпечення господарської діяльності у зонах, що зазнали радіоактивного забруднення та ряд інших питань, які так і не були урегульовані протягом 30 років після Чорнобильської катастрофи.

Законодавство, яке покликане врегульовувати вищезазначені проблемні аспекти, має ряд недоліків та невизначеностей, які в основному зумовлені його застарілістю, відсутністю чітких підходів до розв’язання проблемних питань, неможливістю застосування окремих його приписів у сучасних умовах.

Наприклад, Закон України «Про правовий режим територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» був прийнятий ще у 1991 році. Варто зазначити, що він має досить загальний характер та вже давно потребує внесення ряду змін, які б адаптували його до сучасних умов. Зміни, які вносилися у нього протягом останніх років, не мали суттєвого та послідовного характеру. Як приклад, варто зазначити, що останні правки у вищезазначений закон були внесені на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання окремих питань правового режиму території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 14.07.2016 року. Зміни, внесені вищезазначеним законом мали загальний характер і стосувалися регулювання питань наукових досліджень на території, що зазнала радіоактивного забруднення та загальної характеристики особливостей регулювання деяких видів діяльності у межах зони відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення.

Таким чином, питання визначення шляхів удосконалення правового режиму земель в межах зон, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи вже давно є одним із найгостріших в земельному законодавстві України.

Шляхом вирішення даного питання має бути внесення змін до чинного законодавства щодо правових механізмів удосконалення концепції зон відчуження, безумовного (обов'язкового) відселення, гарантованого добровільного відселення та посиленого радіоекологічного контролю.

Такі зміни мають в себе включати також правові механізми повернення в перспективі земель, в межах зон, що зазнали радіоактивного забруднення до використання в агропромисловому комплексі України; стимулювання сталого розвитку цих земель, активізації виробничої діяльності та підвищення їх інвестиційної привабливості; ведення господарської діяльності на радіоактивно забруднених територіях та їх комплексної реабілітації. Окремо має бути врегульоване питання впорядкування територій природно-заповідного фонду, а також  питання пов’язані із розвитком ядерної та відновлювальної енергетики на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Таким чином, проблема врегулювання правового режиму земель, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є однією із найгостріших в агропромисловому комплексі, і потребує комплексного та ґрунтовного підходу для її вирішення, зокрема шляхом систематизації та внесення відповідних змін до земельного законодавства України.


 


Реклама

Реклама

Реклама
Реклама
Реклама