Контроль вартості: наслідки відмови держави від регулювання цін на їжу

Ще чотири місяці назад уряд мав остаточно визначитись: чи відмовлятись зовсім, чи таки повертатись до державного регулювання цін на харчі.

Нагадаємо, ще з 1 жовтня 2016 року уряд  за ініціативи Мінекономрозвитку у рамках свого пілотного проекту тимчасово відмовився від державного регулювання  цін на продукти харчування. Постанова Кабміну № 656 від 22 вересня 2016 року не встановлювала чіткого строку завершення цього проекту. Тому держава і досі не втручається у ситуацію на продовольчих ринках.

До 1 жовтня 2016 року державне регулювання цін на продукти харчування виглядало просто. Законодавство забороняло виробникам або ж продавцям продуктів харчування давати націнку більше 15% від собівартості товару. А щоб підвищити роздрібну ціну на продукт навіть на 5%, потрібно був дозвіл у чиновників Державної інспекції із захисту прав споживачів. Для такого дозволу був потрібен цілий пакет документів, що підтверджували необхідність підняття ціни.

Постійне листування чиновників та виробників і рітейлерів аж ніяк не допомагало зупинити інфляцію. Власне, з цієї причини Мінекономрозвитку і запропонувало запустити пілотний проект, в рамках якого держава зовсім не регулюватиме ціни на харчі.

Такий проект викликав нарікання зі сторони громадськості та експертів, оскільки ціни станом на 10 травня цього року, порівнюючи з 1 жовтня 2016 року, по деяким товарним групам виросли на 20-50% (див.графік). Але чи є причиною такого росту відмова держави від втручання в цінове регулювання? І чи держава насправді може сама встановлювати вартість харчів?

Воно так працює

По-перше, за словами чиновників, ціни на продукти харчування ростуть через «сезонний фактор».

Директор департаменту продовольства Мінагрополітики Микола Мороз каже, що найбільше до міністерства скаржаться на ріст цін у період з 1 жовтня по 1 березня.

«Але ж у цей період продукти завжди дорожчають в силу сезонних факторів», - каже Мороз. Наприклад, за словами чиновника, у зазначений період суттєво падають обсяги виробництва молока у господарствах населення та агропідприємствах. Це, у свою чергу і спричиняє здорожчання молочних продуктів на прилавках. Це стосується й овочів - у вересні та жовтні продаються овочі нового врожаю, які або закінчуються, або псуються до весни, тому доводиться імпортувати за вищіми цінами.

По-друге, як каже службовець, на вартість продуктів в регіонах також впливає і демографічна ситуація. Мороз пояснює - середня вартість продуктового кошику в Україні нині складає 1009 гривень. Найдорожча ціна продуктового кошику – 1235 грн -  зараз фіксується в Києві, де проживає одразу 4 мільйони населення, та найбільший попит на продукти. Другий за дорожнечею показник – 1167 грн – фіксується у Херсонській області.

«Ми пов’язуємо це з тим, що окуповані кримські території створюють додатковий попит в цьому регіоні. Торгівлі, як такої з окупованими територіями не має, але фізичні особи приїжджають та перевозять продукцію в сумках в рамках дозволених обсягів, відповідної постанови», - каже Мороз.

По-третє, за даними чиновників Антимонопольного комітету, виробництво деяких основних продуктів харчування зосереджено в руках буквально декількох компаній. Коливання у обсягах виробництва цих підприємств спричиняють цінові коливання на продовольчих ринках.

Ігор Кустовський, директор департаменту досліджень і розслідувань ринків виробничої сфери фармацевтики та рітейлу АМКУ каже, що 42% всіх курячих яєць на продовольчі ринки постачає населення, 58% - агровиробники. Три основних виробники – МХП, Овостар та Агромарс тримають 31% ринку. Третину ринку виробництва цукру припадає на один агрохолдинг «Астарта-Київ», що також є найбільшим експортером цукру з України.

На ринку соняшникової олії лише «Кернел-Трейд» займає понад 35% частки виробництва соняшникової олії. Разом з компаніями «Сантрейд» та «Оліяр» займає взагалі 80%, що означає монопольне становище згаданих компаній на ринку соняшникової олії.

Зараз в Україні працює 21 виробник курячого м’яса. Компанії МХП та «Агромарс» мають частку у 52% ринку, сам МХП – більше 40%.

«Можемо говорити, що ціни на яйця, куряче м’ясо та соняшникову олію прямо залежать від обсягу виробництва та результатів господарської діяльності згаданих вище компаній. Чи зловживають вони при цьому своїм становищем на ринку? Сказати поки складно», - каже Кустовський.

Нагадаємо, Антимонопольний комітет регулярно запускає розслідування фактів здорожчання продуктів харчування у торгівельних мережах. Наприклад,  у травні 2016 року розпочав розслідування щодо подорожчання крупи гречаної, у лютому 2017 року -  розслідування через подорожчання борошна.

Дещо іншою, за словами службовця, є ситуація на ринку гречаної крупи. Вирощуванням гречаного зерна займається одразу близько тисячі фермерів, а переробляють його приблизно 100 виробників. Тому, на думку Кустовського, про монополізм на ринку гречки говорити не доводиться. А високий рівень цін на гречану крупу прямо пов’язаний зі зниженням посівних площ під гречане зерно.

По-четверте, ціни на продукти ростуть і через зловживання торгівельних мереж. Так вважає генеральний директор Української асоціації постачальників торгівельних мереж Олексій Дорошенко. Експерт розповідає, що зараз як і виробники, так і переробники молока постачають свою продукцію до торгівельних мереж із суттєвою знижкою. У випадку з вершковим маслом така знижка сягає іноді і 25%. Але торгівельні мережі при цьому ціни на молочні продукти не знижують. На думку Дорошенка, є підстави говорити, що супермаркети завищують ціни на інші види продуктів на 10-15%. Погоджується з ним і Асоціація виробників молока, яка заявляла, що коли закупівельні ціни на молоко у виробників знизилися, на полицях молочні продукти дешевшими не стали.

(не)Державна справа

Фахівці наголошують: останні декілька років система державного контролю за ситуацією на продовольчих ринках фактично не працювала

Денис Гутенко, директор департамент розвитку підприємництва та регуляторної політики Мінекономрозвитку, каже: попри всі зусилля, ціни на продукти харчування насправді встановлювало співвідношення попиту та пропозиції на продовольчих ринках. Також у цю справу включався сезонний фактор. Тому держава була безсила регулювати та контролювати ціни на харчі. Про це ж саме каже і голова Держпродспоживслужби Володимир Лапа в інтерв’ю одному з видань. Чиновник запевняє: ріст цін на продукти через інфляцію неможливо зупинити ніяким державним регулюванням. І навіть за низького рівня інфляції державне регулювання є «не зовсім актуальне».

«Змушувати всіх господарюючих суб’єктів так, як це було раніше, при підвищені цін на 1% подавати великий пакет декларацій, як на мене, не має сенсу. Ті витрати, які від цього несли господарюючі суб’єкти, і витрати з точки зору державного контролю, не виправдовували мети, яка ставилась при здійсненні такого контролю», - каже Лапа.

Через законодавчу плутанину «обов’язок» контролювати ціни абсолютно на всі продукти харчування отримав Антимонопольний комітет. Хоча, як наголошує начальник відділу ринків споживчих товарів АМКУ Євген Мельниченко, установа не має ані технічної можливості, ані законодавчих повноважень контролювати ціни на продукти харчування.

Теоретично, антимонопольники можуть впливати на недобросовісні торгівельні мережі. Але для цього АМКУ потрібно детально дослідити ринок окремо взятого продукту, та провести опитування учасників та експертів ринку. Оскільки виробники та навіть державні установи доволі часто ігнорують запити антимонопольників, дослідження ринку може тривати навіть більше року.

Олексій Дорошенко має дещо інше пояснення. За його словами, до 2014 року державі реально вдавалось стримувати ріст цін на харчі, попри корумпованість Держінспекції із захисту прав споживачів. Втім, з вересня 2014 року Держінспекцію було ліквідовано як самостійну структуру та приєднано до Держпродспоживслужби. Але оскільки запуск останньої затягнувся на два роки, контролювати ріст цін на продукти у цей час фактично не було кому.

Гутенко наголошує: саме через вищеописані причини Мінекономрозвитку наполягатиме на скасуванні державного регулювання цін на харчі взагалі. Проблема лише в тому, що Кабмін не наважується приймати таке рішення, побоюючись негативної реакції в суспільстві. Хоча або повернутись до державного регулювання цін на продукти харчування, або ж зовсім відмовитись від втручання у цінове регулювання уряд мав ще в лютому цього року.

Про необхідність відмови від державного регулювання цін каже і Лапа. На його думку, наводити лад із локальними монополіями  або ж змовами рітейлерів має Антимонопольний комітет, який цим і зараз займається.

На думку Дорошенка, уряду не варто відмовлятись від державного регулювання цін на продукти, але варто змінити формат такої роботи. За його словами, навіть у країнах Західної Європи держава контролює ціноутворення на продукти харчування, але спосіб того контролювання на порядок ефективніший від українського. Як розповідає Дорошенко, статистичне відомство Франції постійно і самостійно «моніторить» ціни на продукти як і у торгівельних мережах, так і відпускні ціни виробників. І якщо ціна була підвищена навіть на 1%, від виробника або постачальника вимагають пояснень. Втім, якщо підвищення було через об’єктивні причини, держава пропонує свою допомогу, наприклад у покращенні логістики підприємства. Саме за такого формату державне регулювання цін є ефективним та захищає інтереси як і споживачів, так і виробників продукції, переконаний Дорошенко.