Комерційний директор "Оліяр": Немає різниці між вимогами українських та закордонних мереж

Коментарі

0

Чим цікава переробка ріпаку, які проблеми з просуванням власної марки олії, чи є на ринку дефіцит насіння олійних, розповідає Лілія Войтух, комерційний директор компанії "Оліяр".

журналіст Agravery.com

Компанія "Оліяр" займає друге місце по експорту бутильованої рафінованої олії і третє місце в Україні за потужністю виробництва рафінованої соняшникової олії. Виробляє соняшникові, соєві та ріпакові олію та шрот, в тому числі бутильовані під ТМ «Майола», «Соняшна», «Родинна», «Оліяр». І, фактично, є одним з тих гравців ринку переробки, заради яких депутати наприкінці минулого року хотіли скасувати ПДВ на олійні культури, спонукаючи виробників не експортувати, а продавати на внутрішній ринок. Втім, чи не був надуманим дефіцит сировини, розповіла Лілія Войтух, комерційний директор підприємства.

— Зараз ПП «Оліяр» переробляє сою, ріпак і соняшник, чергуючи їх в залежності від віддаленості сировини і сезону врожаїв. По соняшнику дефіциту поки не відчуваємо. Наприклад, Хмельниччина і Закарпаття нарощують його виробництво. Минулого року нашим підприємством було перероблено 67 тис. т насіння ріпаку та 33,4 тис. т насіння сої.

У вас багато постачальників?

— Так, серед них є великі холдинги - «Мрія», «Сварог». Ми готові купувати сировину у будь-яких постачальників, які межують з нами в межах 300-350 км. Щоб отримувати насіння від далі розташованих господарств, ми розпочали будували свій елеватор. Процес будівництва розрахований на два етапи. Перший - плануємо ввести в експлуатацію вже в липні-серпні 2018 року елеватор на 50 тис. т з власним залізничним пунктом приймання сировини і відвантаження готової продукції. До 2020 року потужність зберігання елеватора становитиме 150 тис. т.

Загальний проект елеваторного комплексу ПП «Оліяр» включає елеватор місткістю 130 тис. т одночасного зберігання насіння. Після будівництва всіх черг зможемо переробляти 4000 т/добу вологого насіння. Або у випадку, коли не все насіння потрібно сушити, сумарна потужність з залізничним пунктом приймання складатиме 7000 т/добу.  

Лілія Войтух, комерційний директор компанії "Оліяр".

Якісь ще ринки хотіли б завоювати?

— Дуже нас цікавлять ринки Азії. Але на даному етапі нас стримує питання логістики, віддаленість від порту.

Яка продукція користується найбільшим попитом?

— Олійна продукція в основному вся експортується (99%) - це соняшникова бутильована рафінована дезодорована, соняшникова нерафінована, соєва нерафінована, ріпакова нерафінована. Експорт шроту складає в основному 80%, 20% йде на внутрішній ринок.

Ріпакова і соєва олії затребувані в основному на європейському та східних ринках. Споживання даних олій на нашому внутрішньому ринку не розвинене. Експорту даної продукції на європейський ринок сприяє також і географічне розташування нашого підприємства. Вся наша продукція знаходить збут на експортних ринках, оскільки ми постійно слідкуємо за її якісними показниками, проводимо їх внутрішній контроль на всіх етапах виробництва, проходимо різного роду затребувані сертифікації, акредитації зовнішніми контролюючими органами для повного задоволення покупця. Усе підкріплено сертифікатами Халяль, Кашир, Кашрут. Маємо усі можливі європейські сертифікації (ISO, ISCC, FSC), по всьому ланцюжку виробництва дотримуються стандарти GMP+.

За кордон Майола виходить з власною ТМ. Наскільки важко просувати бренд за кордоном, чи проходить від адаптацію під ту чи іншу країну?

— Досить важко, оскільки на Європейському ринку є вже сформовані бренди від транснаціональних компаній (Bunge, Cargill, Glencore) і тому ми стикаємося з жорстокою конкуренцією. Десь нам вдається в цій конкуренції перемогти, а десь ні. Дуже часто ми продаємо не тільки олію під маркою ТД «Майола», а й під власними торговими марками європейських мереж.

А як складається співпраця з українськими мережами? Які вимоги до ВТМ вони висувають, чи доводиться проходити підприємствам аудит?

— Сьогодні фактично всі мережі вимагають, щоб виробниче підприємство було сертифіковане. Кожна мережа має свої вимоги до аудитів і свою бальну систему якості. По контракту раз на рік мережі мають право перевіряти потужності виробництва, чи відповідає воно заявленим нормам. Щодо вимог український і закордонних мереж, то різниці немає, може відрізнятися підхід до співпраці, враховуючи ментальні чинники та законодавчі норми кожної країни.

Підприємств, що виробляють і експортують саме ріпакову олію в Україні зараз небагато. Чому вам вона цікава?

— Так, їх не багато, але вони є. У Європі ріпакова олія активно використовується для біодизеля. Тому, говорячи про ринок ріпакових продуктів, нас в першу чергу цікавить продаж олії ріпакової на біодизельні заводи. А для цього потрібно пройти систему сертифікацї ISCC - це контролюючий орган, який регулює викиди парникових газів СО2 в атмосферу. На всьому ланцюжку (виробництво-господраство-трансформування і переробка) сумуються викиди СО2. Щоб наше підприємство отримало подібну сертифікацію, щороку цей ланцюжок повинен бути простежуваний від фермерського господарства до виробництва готової продукції. Тому останні мусять відповідати багатьом вимогам.  

Чи цікаво б було виробляти високоолеїнову олію?

— З високоолеїновим насінням соняшника ще не працювали. Але все можливо. Це залежить від наявності такого насіння в нашому регіоні і затребуваності продуктів їх переробки.

Останнім часом у зв'язку з успіхами України в експорті соняшникової олії звучать думки з приводу того, що потрібно сформувати національний бренд соняшникової олії.

- Так, нашій державі є чим пишатися, на зараз існує дуже багато досягнень в плані розвитку. Але з приводу національного бренду - чим більше буде сформований бренд по соняшниковій олії, тим буде більший світовий попит на українську соняшникову олію, що в свою чергу тільки стане позитивним моментом для усіх підприємств нашої галузі. Ми тільки за.


Реклама

Реклама

Реклама
Реклама
Реклама