Картонна кара: чому упаковка стає проблемою для українських виробників агропродукції

Виробникам тари фермери абсолютно не цікаві - саме таке враження сформувалось у власника ягідної ферми "Озеряна" Ярослава Мовчуна за час роботи у ягідній індустрії. "Немає жодної культури ведення бізнесу, графіків поставок. Це особливо відчутно у сезон, коли від наявності тари залежать твої поставки ягоди клієнтам і це перетворюється у справжній квест. Додайте до цього ротацію компаній-одноденок і їх робітників, безвідповідальність до якості кінцевого продукту –портрет галузі готовий", – бідкається фермер. Директор ТОВ "Нікдарія" (ТМ "iBerry") Євген Харлан почав шукати постачальника два роки тому, іще до входження плантації у повне плодоношення. Стверджує, що вже встиг отримати "стрес" від роботи із українськими виробниками картонної тари – вона не витримувала транспортування, ящики відразу "складались" під вагою ягід навіть при неповному їх навантаженні.

Плодово-ягідну та овочеву продукцію мало лише виростити, її  слід ще й гідно запакувати, аби вона неушкодженою доїхала до споживача. Якщо іще 5-6 років тому на тару аграрії майже не звертали увагу, то на сьогодні починають шукати її уже задовго до сезону. Особливо це актуально для експортерів, які активно просувають свою  плодово-овочеву продукцію як до ЄС, так і у країни Перської Затоки. Втім, як виявилось, ринок упаковки до цього не готовий – великі українські картонно-паперові комбінати не бачать у фермерах клієнтів через відносно малі, сезонні замовлення, а компанії, здебільшого, не  розуміють агроспецифіки і не можуть пропонувати якісну упаковку. 

Але вітчизняні постачальники як пластикової, так і картонної упаковки, цієї проблеми не бачать, і робити спеціальні пропозиції для дрібних та середніх фермерів, заохочувати їх до роботи, здається, не збираються.  Два найбільші виробники упаковки в  країні взагалі воліють залишатись у тіні і не посвячують у деталі своєї роботи, запевнивши журналіста Agravery.com, що "проблем немає і вони працюють у штатному режимі". Директор однієї із них, компанії "Вітал Трейд", Олександр Анісімов додав, що працювати із фермерами і середніми виробниками не він збирається, фокусуючи свої зусилля виключно на експортерах і великих партіях, мотивуючи  вибір тим, що вони "більш прогнозовані".

фото: vital-trading.com

Читайте також: Універсальний агрегат: як фермер вигадав сівалку та замінив нею решту машин

Але є й виключення. Наприклад, на "Київському картонно-паперовому комбінаті" уже починають працювати як із великими, так і дрібними фермерами. Спеціально для потреб агровиробників там запустили у виробництво спеціальний вид  макулатурного картону із вологостійкими якостями. Гофрокартон здатен протидіяти вологому середовищу і без ушкоджень "їхати" у фурі навіть протягом 45 днів. "Сьогодні у цю тару ми пакуємо продукцію таких агрокомпаній як "Бетек", "МХП", Уманський, Кременчуцький та Ровенський тепличні комбінати. Вони є потужними експортерами і у працюють протягом сезону у великих обсягах. Жодних нарікань ми не маємо", – розповідає заступник директора заводу гофротари ПрАТ "Київський КБК" Андрій Ребро. І хоча комбінат орієнтований на крупнооптові замовлення, проте бачачи попит фермерів різного масштабу вони розглядають можливість створення на Півдні України спеціального логістичного хабу (складу) підприємства, де буде розміщено типові, універсальні рішення по упаковці різних видів агропродукції – ягід, плодів, і овочів. "Виробник зможе приїхати і купити 100, 200 або більше небрендованих коробок. Йому непотрібно буде  чекати крупного замовлення", – говорить Ребро. Він також підкреслив, що випадки, коли картонна продукція розсипалась при транспортуванні трапляються лише із тими виробниками, які не до кінця знаючи специфіку, обирають дешеві сорти картону і не до кінця розуміють важливість його міцності та марки та захисту спеціальними властивостями і користуються послугами ненадійних постачальників, – продукція не доїздить до замовника у кондиції, а виробник втрачає свої кошти.

У результаті виграють іноземці – італійці та поляки, у яких наші виробники імпортують тару або самостійно, або через посередників.  Наприклад, директор компанії "Харвест Центр" Андрій Федик, який з грудня минулого року став офіційним представником відомого італійського бренду Infia, розповідає, що компанія має для потреб плодоовочівників має щонайменше 400 різних варіантів упаковки із відновлюваного пластику. "Низка супермаркетів Європи зараз ставить конкретну вимогу до експортерів, аби продукція було затарована в упаковку саме нашого виробництва, бо це більш еколологічно. По вартості різниця не велика –на 20-25 копійок дороже, за звичайну. Маємо замовлень на дві фури таких упаковок для українських підприємств", – ділиться цифрами він.

фото: brandbooki.ru

фото: fruittoday.com

Євген Харлан розповідає, що після всіх випробувань перейшов на роботу із іноземними компаніями. Зараз він знаходиться на стадії перемовин із представництвом італійської компанії та чекає цін від них та від поляків – останні пропонують оригінальні сети із картонної коробки із спеціальним поліетиленовим покриттям (аби ягода не протікала і не псувала гофрокартон) та ящика відповідного розміру.  Іноземці охоче готові йти на зустріч клієнтам, і поставляти  невеликі  партії тари, рекламуючи таким чином себе в Україні.

Камені спотикання

Опитані Agravery.com експерти  ринку засвідчують, що хоча якісна упаковка в Україні є, масштаби виробництва далеко не такі як хотілося. Як розповідає президент Асоціації "Ягідництво України" Ірина Кухтіна, якщо виробники гофротари можуть орієнтуватись на різні групи фермерів, то приміром виробників ягідної продукції в країні не настільки багато, аби сформувати економічну доцільність масового виробництва пластикових пінеток. "Все упирається у наклад – сто ящиків або сто пінеток (пластикових прозорих коробок) для ягід ніхто не випускатиме, бо це невигідно. Але зараз виробники все більше починають розробляти продукти під потреби окремих клієнтів, тоді як стандартних форматів  упаковки пристойної якості все ще замало. Хоча у цьому році порівняно із минулим пропозиція зростає, тож тренд є", – констатує вона.

Її думку підтримує  головний аналітик "Української плодоовочевої асоціації" (УПОА) Тетяна Смірнова. Вважає, що із диверсифікацією експорту та виходу на нові ринки збуту підходи фермерів України до упаковки також стрімко змінювались. Перш за все, вони усвідомили, що закордонні байєри приділяють пильну увагу питанню упаковки, адже вона гарантує не тільки цілісність товару під час транспортування, але й повинна відповідати низці вимог щодо безпечності, адже безпосередньо стикається з продуктами харчування. Приміром, у сегменті ягід вони змінюються не тільки в плані експорту, але й на внутрішньому ринку. Це пов’язано в тому числі з диверсифікацією каналів збуту. Якщо ще декілька років тому в українських супермаркетах знайти ягоду навіть в розпал сезону було досить важко, то наразі асортимент продукції є досить широким протягом цілого року. "Головною вимогою рітейлерів до ягід є фасування її в пластикові пінетки безпосередньо на полі. При чому, об’єм цих пластикових кошиків може варіюватися від 250 гр до 1 кг. А знайти для себе принятні варіати можна не завжди", – говорить вона.

Грає роль і ціна пакування в Україні – вона далеко не завжди адекватна і може суттєво відрізнятися у кожного із постачальників, тож навіть великі виробники не хочуть із цим мати справу, боячись "проколів". Подекуди, аграрію набагато простіше і дешевше затарувати ягоду у картонні коробки в Україні, а вже на території ЄС у ритейлі зафасувати її – саме так робить найбільший в Україні виробник лохини компанія "БЕТЕК". Як засвідчує директор підприємства Віктор Фарафонов, на початку роботи вони досить довго шукали гарну упаковку в Україні, а не знайшовши відповідних обсягів перейшли на імпорт італійських пінеток, а потім відмовились від них. "На початку із експортом набили не мало "шишок", бо навіть чітко не знали  якого формату  пакування нам потрібно. Зараз продаємо ягоду оптовими партіями, для експорту пакуємо ягоду насипом по 5 кг у картонні коробки, а далі, уже після проходження кордону вона перепаковується", – коментує виробник.

Не у тренді

На жаль, Україна, у плані упаковки, відстає від  країн-сусідів як мінімум на декілька років. Якщо у нас лише вчаться пакувати за євростандартами, то  у ЄС  зараз все більше висувають умов щодо органічності та натуральності пакування – всьому виною заборона використання  пластику у низці країн через його токсичність і вплив на здоров’я та довкілля  – виробники більше пакують у папір та картон і винаходять нові елементи захисту продукції. "Скоріше за все через два роки у супермаркетах ЄС у пластик пакуватимуть лише ягоди. Наші виробники тільки-то навчились використовувати пластикові пінетки для ягід, і робити їх такими, аби вони своїми гострими краями не розрізали сусідні, а у Європі уже для їх виробництва використовують вторинну сировину, у нас немає жодного подібного підприємства", – коментує керуючий партнер компанії FruiTech Олег Босий.

фото: ub.ua

Читайте також: Агроенергетика, або як аграріям заробити додаткові кошти на відходах

Віктор  Фарафонов констатує, хоча на сьогодні окремих вимог до органічності  матеріалів із яких зроблене пакування до них не висувають, індустрія до цього рухається і вимоги щодо збереження продукції стають суворішими. Виробники не виключають, що наступним  кроком індустрії стане упакування з підтриманням регульованого газового середовища і регульованої вологості. Воно зараз набирає все більшу популярність у провідних країнах-експортерах лохини, таких, як Чилі, Перу, Марокко, Іспанія та Польща. Це дає змогу продовжити строк зберігання, а, отже, відстань, на яку може транспортуватися ягода. Також технологія дозволяє зберігати ягоди навалом, поки не з’явиться замовлення, під яке її розфасовують у панетки. Це забезпечує імпортеру гнучкість і позбавляє його від необхідності перепаковувати раніше упаковану в панетки ягоду. Приміром, у Китаї лохина в упаковці з регульованим газовим середовищем продається з розкладок просто неба і не псується.

Іще один вихід для пакування плодової та овочевої продукції в Україні, взагалі не купуючи пластик чи картон, – це так звана зворотна чи пулінгова тара, яку можна орендувати у спеціальної компанії, а  потім після здійснення доставки у торговельну мережу повернути виробникові на дизенфекцію і повторне використання. Операційний директор ТОВ "Натеко", яка надає ці послуги  Дмитро Томашевський зазначає, що вартість оренди такої тари складає 5-5,5 грн за один ящик за тиждень використання. Забрати її можна в одному з депо компанії у регіонах України або замовити доставку у вказане місце. Тара надходить в складеному вигляді, що економить до 70% площ зберігання. Цей вид обміну тарою дуже популярний серед фермерів у Європі, проте в Україні поки що найбільше використовують виробники молочної продукції та  переробники, а плодовочівники долучаються.