Карбамід та КАС: чи є реальна альтернатива азотним добривам українського або російського виробництва?

Після ухвалення рішення МЕРТ про відновлення дії антидемпінгових заходів проти карбаміду і КАС російського походження розгорнулося дискусія. Чи призведе  це рішення до дефіциту добрив на внутрішньому ринку, чи до зростання цін? Щоб відповісти на ці питання ми публікуємо другу частину статті про альтернативні джерела постачання добрив.

директор з маркетингу і комерції агрохімічної компанії GROSSDORF

У першій частині ми розглядали ймовірність альтернативних постачань селітри на український ринок. На цей раз варто розглядати не лише зовнішні, але й внутрішні альтернативи. Тому знову викладемо факти які описують ринок добрив:

Факт №1. Наявність карбаміду.

За своєю структурою світовий ринок карбаміду є набагато простішим ніж ринок селітри. Карбамід є найрозповсюдженішим азотним добривом в світі. Завдяки високій концентрації діючої речовини він також якнайкраще підходить для світової торгівлі.

На відміну від аміачної селітри базових підвиди карбаміду лише 2: прильований і гранульований. Відмінність між ними полягає у способі формування гранули при виробництві. Додаткові види, такі як карбамід з регульованим розчиненням, зі спеціальними добавками, в поверхневим нанесенням мікроелементів (наприклад сірки) та інші, залишаються нішевими продуктами.

Світовий обсяг  виробництва карбаміду в 2014 році склав 166,06 мільйонів тон.   З них 47,528 мільйонів тон (близько 28,6%) є предметом зовнішньої торгівлі.  Найбільшу частку світового виробництва обіймає Східна Азія. Переважно за рахунок Китаю з потужністю виробництва 66,3 млн.тон.

Якщо розглянути наведені нижче діаграми стане очевидно, що як і на ринку селітри існують країни які є нетто-експортерами і нетто-імпортерами.  Це визначається доступом до природного газу і простотою логістики. Але ситуація в світі стрімко змінюється. Зі зростанням світового ринку зрідженого природного газу, близькість до джерел дешевої сировини перестає бути однозначною конкурентною перевагою. В деяких випадках постачання газу є більш вигідним ніж пошук клієнтів на переповненому світовому ринку добрив. Крім того зростає обсяг виробництва на локальних ринках, таких як Індія та США. Загалом надлишок світив виробничих потужностей по карбаміду складає не менше ніж 3-5%.



Якщо ж розглянути рейтинг експортерів більш докладно, можна побачити, що навіть за межами першої десятки постачальників карбаміду на світовий ринок Україна може знайти географічно близькі джерела для імпорту карбаміду.

При цьому слід враховувати, що навіть без підприємств що належать групі OSTCHEM, Україна має достатньо потужну виробничу базу в особі Дніпро Азоту і ОПЗ. За усередненими даними останніх 7 років загальна потужність відвантаження цих двох підприємств на внутрішній ринок складає понад 300 тисяч тон на рік. А у випадку повного завантаження і переорієнтації виробничих потужностей на обслуговування внутрішнього ринку, вони можуть повністю покривати потреби українських аграріїв в карбаміді. Звичайно для цього необхідно провести комплекс робіт по розширенню логістичних можливостей підприємств. А головне забезпечити виробництва максимально доступною за ціною сировиною.

Факт №2. Логістика карбаміду

При ввезенні карбаміду Український ринок стикається з тими ж проблемами, що і у випадку ввезення селітри. Головним ускладненням при імпорті карбаміду є те, що основним способом світової торгівлі карбамідом є продаж великих обсягів продукції насипом. Саме купівля одноразових партій від 10 до 30 тисяч тон є найбільш економічно виправданою. Але нажаль вітчизняна портова інфраструктура була і залишається орієнтованою на експортні потоки продукції. Імпорт карбаміду здавався нонсенсом. Але якщо така потреба виникне, то її вирішення знаходиться в адаптації українських портових терміналів під приймання великих обсягів добрив насипом.

Факт №3. Наявність і логістика КАС (карбамідо-амміачноселітряної суміші).

КАС при всій зовнішні простоті відноситься до інноваційних видів добрив. Його рідка форма якнайкраще підходить для точного землеробства і технологій землеробства в умовах  кліматичних змін.

Світове виробництво КАС постійно зростає. Якщо в 2014 році воно складало близько 33 мільйонів тон, то до 2020 року воно має зрости до 37.5 мільйонів тон.

Значна частина виробників КАС знаходяться в зоні логістичної досяжності для українського ринку.

Дехто з них вже представлений на українському ринку. Дехто буде залучений до співпраці в наступному сезоні. Позитивним є факт розвитку морської і річкової логістики імпортованого КАС зусиллями найбільш передових імпортерів.

Не слід забувати, що в Україні розвивається також малотоннажна індустрія виробництва добрив. Звичайно так назвати її можна лише умовно, в порівнянні з підприємствами базової хімії. Виробнича потужність Агрохімічної компанії «Grossdorf» (комерційним директором якого я є)  складає 300-350 тисяч тон на рік за умови рівномірного навантаження. Сумарна виробнича потужність сегменту складає 300 - 500 тисяч тон на рік, але ще ніколи не була застосована на максимальних навантаженнях.

Проблема цієї індустрії полягає в нехтуванні окремими учасниками ринку стандартів якості. Багато хто не розуміє відмінності між виробництвом бакових сумішей в гаражних умовах і повноцінним виробництвом, з дотримання всіх технологічних регламентів і норм. Тим не менше, досвід співробітництва з великими аграрними холдингами демонструє, що упередженість по відношенню до сегменту малотоннажної хімії зменшується кратно використанню інструментів контролю якості. Відкритість технологічно відповідальних постачальників КАС і багаторічний досвід співпраці з ними аграріїв, дозволили зняти більшість гострих питань.

Підсумок:

Імпорт не є критично важливим для українського ринку карбаміду і КАС, але він дозволяє збалансувати ринок в періоди пікового споживання. Тому для формування реального конкурентного ринку мінеральних добрив Україна має сформувати кілька альтернативних шляхів їх постачання.

Рішення держави спрямовані на формування конкурентного ринку є стратегічно правильними, хоча і можуть на час адаптації до нових умов призвести до негативних наслідків. Але в результаті аграрії отримають збалансований і захищений від проявів монополізму ринок добрив, який забезпечить агарний сектор необхідною кількістю добрив по адекватних цінах.

Формування нових каналів постачання продукції на вітчизняний ринок потребує ретельного фахового опрацювання.


Реклама

Реклама

Реклама

Реклама
Реклама
Реклама