Іван-чай: як заробляти на традиційному напої з дикоросів

Як колишній кухар із Києва розпочав бізнес на дикоросах та побудував власну чайну мануфактуру.

журналіст Agravery.com

Українські виробники активно шукають ще незаповнені ніші  для старту бізнесу. Одна із доволі песпективних ніш  – виробництво чаю із дикоросів. Про те, що таке іван-чай, як знаходити на нього клієнтів, і скільки можна реально заробляти, розповів засновник української чайної мануфактури «НАШ ЧАЙ» Олександр Шаленко.

Олександре, чому ви обрали своїм бізнесом виробництво чаю?

- Моє захоплення різноманітними травами почалось з дитинства.  Я з батьками мешкав у селі, і ми часто збирали у саду, на полях та у лісах трави і дикороси. Коли я став дорослим, переїхав до міста, почав працювати у сфері обслуговування, кухарем. У Києві я працював в одному із закладів, що пропагував органічну здорову їжу. Там звернув увагу, що незважаючи на досить високу ціну, різноманітні чаї із трав та дикоросів користуються у клієнтів величезним попитом. Там я вперше побачив як готують кипрей, або ж іван-чай. Зрозумів, що є сенс цим займатись, тим більше, що базові знання у мене вже були. Виділив собі одне літо, аби спробувати збирати дикороси і готувати із них сировину для чаїв.

Перший урожай чаю зробив для знайомих та друзів. Вони оцінили мої старання, це дало певний невеликий прибуток. Тож наступного року я віднісся до ідеї із більшою відповідальністю, і почав виробляти іван-чай.

Засновник української чайної мануфактури «НАШ ЧАЙ» Олександр Шаленко.

Декілька сезонів ми з дружиною просто заготовляли чай на замовлення для інших виробників та їх брендів. У мене було 2 га батьківської землі у Київській області і я почав експерементувати там, поступово, рік за роком, створив промислову ділянку іван-чаю. Через чотири роки після початку роботи, ми взяли курс на розкрутку власного чайного імені, два роки тому з’явилась чайна мануфактура «НАШ ЧАЙ». Зараз ми щорічно виробляємо близько однієї тони іван-чаю різних видів.

Юлія Шаленко

Розкажіть про іван-чай більш детально, що це взагалі за рослина?

- Кипрей – це дикорос, який можна зустріти на всій Північній півкулі – починаючи від Уралу та закінчуючи Аляскою та Ісландією. Смачний, ароматний і корисний напій із завареного сухого іван-чаю користувався популярністю на Русі ще з XII століття (його із задоволенням пили у ті часи не тільки бідні селяни, а й заможні люди). Із часом, коли до нас було завезено чай з Індії, про іван-чай забули і лише зараз традицію чаювання поступово відновлюють ентузіасти. Цікаво, що ця рослина не має протипоказань до застосування – його можуть пити вагітні жінки та люди, які страждають на алергію. Якщо правильно робити всі процеси – ферментацію, сушіння, то це не просто трава, а справжній чай, який за своїм унікальним кольором та властивостями готовий конкурувати з найкращими китайськими та цейлонськими сортами.

Чи багато людей в Україні взагалі займаються чайною справою?

- Поступово цей сектор розвивається, багато підприємців лише починають або приглядаються до справи, переймаючи досвід. Я і сам допомогав декільком українським чайним стартапам, у якості консультанта-технолога, а сьогодні вони повноцінно працюють. Якщо говорити про загальну кількість підприємств, які займаються виробництвом іван-чаю більш-менш професійно, то їх на сьогодні приблизно 20 по всій Україні.

Яким чином дикорос може стати рослиною для промислового вирощування?

- Більшість виробників, які займаються іван-чаєм просто збирають його у лісах, не особливо опікуючись якістю сировини. Перші три сезони ми збирали сировину у Київській, Львівській та Хмельницькій областях, проте це досить затратно з точки зору логістики. Я пішов іншим шляхом, і зараз, на своїй ділянці, розсаджую кипрей коренево, він у мене досить непогано прижився.

Розмножувати його насінням також можна, проте потрібно створювати спеціальні умови, адже він має таку унікальну властивість – може завмерти у розвитку, років 15 у грунті нічого наче не відбувається, а потім він може прорости. Слід врахувати, що ця рослина – багаторічник, тож посадивши один раз, надалі ви можете щосезону заробляти на ньому.

Як шукали землю підвирощування цієї культури? З якої площі доцільно стартувати?

- Все залежить від того, скільки ви чаю плануєте виробляти, які у вас потужності, і скільки ви готові вкласти у бізнес. Якщо мислити більш масштабно, то для рівня своєї невеликої компанії потрібно приблизно 8-10 га площ під чаєм. Найкраще підійдуть ті землі, які довгий час не були в обробітку, щонайменше – 5-6 років.

Наскільки вирощування іван-чаю є рентабельним бізнесом?

- Якщо на рівні ФОП  та невеликого фермера ця діяльність рентабельна. Перший рік, коли я займався збором та заготовкою дикорослої сировини разом з дружиною, ми зібрали 100 кілограм іван-чаю, і це принесло мені 25 тис. гривень чистого прибутку, без особливих стартових інвестицій.

Які стартові інвестиції у бізнес слід зробити?

- Аби зекономити на дорогому обладнанні, я купую раніше уживану техніку, ремонтую її і даю трохи ще попрацювати. Сушарки і два подрібнювачі купив у власників старої пекарні, які закривали свій бізнес. Це обійшлось мені у 10 тис. грн.  На другий сезон роботи я закупив додаткове обладнання для сушіння і  фірмове пакування – коробки, скляні банки, вощину для тубусів та крафтові пакети. На це було витрачено 30 тис. гривень власних заощаджень.

Які найбільші складнощі у цій справі?

- Найбільша наша проблема у тому, що виробництво іван-чаю  законодавчо не закріплене, як вид діяльності. Тобто рослина є але, водночас, її немає. Річ в тому, що одні держоргани кажуть, що це лікарська рослина, а інші, що це продукт харчування. У санстанції навіть не знали, яку довідку мені виписувати. Відправляли у МОЗ, а там мені сказали, що іван-чаю немає навіть в реєстрі рослин. Ми разом із іншими виробниками іван-чаю хочемо легалізувати свою справу, отримати дозвільні документи, проте «віз і нині там».  Нас посилають із кабінета у кабінет, а на листи отримуємо відписки.

Таким чином ми не можемо легально вести бізнес, експортувати сировину за кордон тощо. Найкраще буде, мабуть, зробити сертифікат на органічну продукцію. Раніше у нас із цим була проблема, бо ми збирали іван-чай різних місцях, а тепер уже на одному місці, тож буде дещо простіше.  

Розкажіть, які технологічні процеси відбуваються із вирощеною сировиною для того, аби вона стала чаєм? 

- На нашій мануфактурі ми відразу почали виробляти чорний та зелений гранульований, а також звичайний листовий. Одна із дорожчих інвестицій – це подрібнювач для сировини (чи то пак промислова м`ясорубка), аби перебити зелену масу на гранули. Далі сировина відправляється у спеціальну кімнату на достоювання, там вона ферментується, бродить та окислюється. Потім маса іде на сушку.  Якщо це крупнолистовий чай,  спочатку відбувається скручування листя (машинне або ручне) і далі –  час для ферментації.  Наприкінці чайну сировину висушують.

Сушіння може відбуватися у різних видах печей – як дров`яних так і газових, а також у електросушарках. У промислових масштабах найкращими будуть останні. Разом із тим, я використовую дров`яну піч для сушіння листового чаю. Готова продукція має цікавіший смак, і це 100% натурпродукт, без жодного «машинного» впливу. Наша готова сировина додатково досушується на сонці або під вентиляторами під спеціальними навісами.

Коли починається період збору іван-чаю та скільки він триває?

- Період збору рослини розпочинається наприкінці травня – на початку червня. У період аж до цвітіння ми робимо листові чаї, оскільки листок іще м`який. Далі – з середини червня листя більш грубе, і ми його гранулюємо. Сезон закінчуємо наприкінці липня.

Залежно від регіону, дати збирання урожаю та закінчення сезону збору іван-чаю можуть варіюватись. Приміром, на Закарпатті, у горах, наприкінці вересня можна знайти гарну зелену масу. Проте переміщуватись із місця на місце шукаючи дикороси не настільки вигідно – логістика і оренда місць для обладнання занадто дороге задоволення.

Сушіння потребує багато електроенергії, а це додаткові витрати. Як вирішуєте цю проблему?

- Декілька років тому, я зацікавився енергетичною рослиною, міскантусом. Посадив  у себе 40 соток, у якості живої огорожі для плантації іван-чаю, а надалі почав використовувати його як пальне для печей. Тому це не витрати для мене, а ще один виправданий економічний підхід. Старі стебла рослин також не викидаємо – проводимо ними осіннє мульчування, що дозволяє краще перезимувати, і отримати більшу урожайність.

А як щодо робочої сили? Скільки людей у сезон вам потрібно?

- Справа у нас сімейна, тож постійно працюємо лише ми з дружиною. Також у сезон нам дуже допомагають родичі та друзі. Якщо не вистачає робочих рук –  беремо на роботу місцевих мешканців. У середньому на 2 га плантації потрібно 5 людей. З нашої території ми збираємо близько однієї тони продукції.

Попит на який вид іван-чаю є найбільшим? Яка ціна продукції?

- Роздрібна ціна – приблизно 70-75 грн за 100-грамову упаковку. Це середня ціна на ринку. У деяких виробників вона доходить до 150 гривень. Основними нашими клієнтами є кафе та ресторани, які пропагують органічну їжу та здорове харчування, а також інтернет-магазини кави та чаю. Попит як на зелений, так і на чорний іван-чай є приблизно однаковим. Також клієнти полюбляють іван-чай із домішками листя смородини та вишні. Тож, можливо, із часом ми зробимо окрему лінійку чаю із фруктового та ягідного листя.

Чому для пакування обрали саме вощину? Наскільки це здорожчує кінцевий продукт?

- Це фактично ручна робота. Вощину нам доводиться закуповувати, тому це мінус. Я довго шукав натуральний, цікавий матеріал, а у тубусі з вощини іван-чай можна буде тримати навіть 10 років поспіль, він не буде втрачати своїх властивостей. Сама вощина – дуже приємний на дотик, оригінальний вид упаковки. Це навіть може стати однією із візитівок України на міжнародному рівні. У цьому певна своя філософія. Іван-чай, як рослина, дуже непоганий медонос – з одного гектару можна зібрати до 600 кілограмів відмінного меду. У період цвітіння іван-чаю ми ставимо у себе вулики від бажаючих бджолярів, це дозволяє нам додатково заробляти. 

А чи не було у вас часом думки зробити власний чайний кооператив об’єднувати таки чином невеликих фермерів?

- Згуртувати усіх – неможливо. Ми зустрічались із декількома виробниками з цього приводу. І навіть хотіли всі разом сформувати певний справедливий рівень ціни на дану продукцію. Проте, на жаль, поки що про кооперацію не йдеться – занадто багато недобросовісних виробників, які мають нижчу якість і хочуть заробити на цій рослині більше, ніж вона насправді коштує. Сподіваюсь, ця ситуація виправиться.

фото: з приватного архіву Олександра Шаленка, sabyna.ru


Реклама

Реклама

Реклама

Реклама
Реклама
Реклама