Годувати через листя: чому українські фермери ніяк не повірять в мікродобрива

Як розвивався ринок мікродобрив в Україні, хто був першовідкривачем та що про це думають самі фермери?

журналіст Agravery.com, аналітик ринку ЗЗР

Рослині потрібно живлення, тож зазвичай аграрії щороку говорять про ціни та доступ до найпоширеніших НПК добрив. Але це не усе, що потребує рослина. Для нормального розвитку кожна культура має отримати мікроелементи, без яких не зможе дати гарний врожай. Найпростіший шлях - внесення на листя чи під корень мікродобрив з мікро- та мезо-елементами (цинк, бор, залізо, молібден, марганець та інші). Їх почали використовувати в Україні вже досить давно, але все ще є фермери, які відмовляються від такого живлення.

Із 70-х до сьогодення

Першою на ринок мікродобрив України вийшла компанія Bayer, яка в 70-х роках почала проводити наукові дослідження на цукрових буряках. Однак на той час застосовувались в достатній кількості органічні добрива (5-10 т/га ріллі) і великого ефекту, скоріш за все, не було. Та й вітчизняні агрономи на той час ще не були достатньо готові до застосування позакореневих підживлень культур. Тому старт активного розвитку ринку мікродобрив був відкладений на більш пізній період.

Позакоренево мікродобрива почали масово застосовуватись у 80-тих роках у закритому ґрунті на овочевих культурах, особливо для зняття стресів після обробки засобами захисту рослин. Потім почали масово застосовуватись на плодових культурах, овочевих культурах відкритого ґрунту, на карбонатних ґрунтах на Півдні України, як для позакореневого підживлення, так і в системах краплинного поливу (фертигації). А вже пізніше почали підживлювати позакоренево польові культури комбіновано із засобами захисту рослин по всій Україні.

Читайте також: Зерновий Ізюм, або як побудувати сучасний елеватор поруч з зоною АТО

У 90-х були часи занепаду сільського господарства в Україні, коли нові технології в сільському господарстві нікого не цікавили. Тож активний розвиток вітчизняного ринку мікродобрив почався з 2002 року. Тоді на 1 га ріллі застосовувалось лише 17 кг NPK-добрив, і був величезних дефіцитний баланс як по азоту, фосфору, калію, так і по мікроелементах.  «У той час на ринок вийшла вітчизняна компанія «Райз» зі своїми водорозчинними добривами виробництва компанії «Norsk Hydro». Ці добрива дуже добре показали себе як з біологічної ефективності, так і забезпечували високу окупність витрачених грошей. Проте, починаючи з 80-тих років минулого століття, вітчизняним аграріям вже було відомо про позакореневі добрива від компанії «Bayer», «Haifa Chemicals» та інших», - розповідає Сергій Адаменко, провідний експерт по мікродобривам компанії «Ukravit».

Наразі на ринку України представлено багато компаній, як великі мультинаціональні компанії - Yara, Doctor Tarsa Tarim, Roiser, Valagro та інші, так і власні виробники - НВК «КВАДРАТ», «Ukravit», «ALFA Smart Agro» і т.д.

Питання доцільності

Компанії, що займаються реалізацією мікродобрив, впевнені, що їх варто застосовувати на усіх сільськогосподарських культурах. Головне оптимально підібрати фазу та визначити необхідні мікроелементи. «Забезпечення мікроелементами суттєво впливає на врожайність усіх без виключення культур. Їх усі культури потребують», - стверджує Сергій Кнечунас директор з розвитку та управління портфелем продуктів «ALFA Smart Agro».

Але відповідь на питання, що саме використовувати, залежить від декількох змінних. «Ґрунтово-кліматичні умови, основне живлення, система захисту тощо - від цього залежить ефективність роботи мікродобрив», - розповідає Станіслав Гріневецький, директор з маркетингу та регіонального розвитку НВК "КВАДРАТ".

По-перше, це види культури. «Один і той самий елемент різним культурам необхідний в різних кількостях. Наприклад, бор впливає на ріст генеративних органів та коренеплодів. Тому цей елемент у більших кількостях потрібен соняшнику, цукровому буряку, ріпаку. Якщо говорити про цинк, то значно більшу потребу у ньому мають зернові культури та кукурудза» - запевняє Сергій Кнечунас.

Читайте також: ТОП найновіших технічних розробок для агросектора

За даними Сергія Адаменко, дводольні культури виносять (винос - це кількості поживних речовин, які рослина забрала з ґрунту і не повернула разом із рослинними рештками, ред.) більше мікроелементів – бору, цинку, марганцю, молібдену проти однодольних культур. Проте однодольним культурам властиві більш високі коефіцієнти виносу мікроелементів кореневою системою з ґрунту і з добрив.

По-друге, часу внесення. Потреба в мікроелементах змінюється в залежності від фази розвитку культури. «Якщо порівнювати ефективність внесення бору на соняшник на початкових етапах (4-5 листочків) і внесення у фазу зірочки, то внесення у пізнішу фазу завжди забезпечувало більшу прибавку врожаю – 2,5-3 ц/га, порівняно з контролем. А на ділянках, де бор вносився у ранню фазу, прибавки майже не було – збільшення продуктивності не перевищувало похибки досліду. Кукурудза взагалі має три періоди, коли зростає потреба у цинку. Перший – фаза 3-5 листочків. Другий – фаза 8-10 листків. І третій період – перед викиданням волоті. Але у зв’язку з тим, що висота культури вже не дозволяє техніці зайти в поле, то оптимальною для внесення мікродобрив є фаза 5-10 листків», - ділиться досвідом Сергій Кнечунас.

По-третє - місця застосування. Сергій Адаменко стверджує, що мікродобрива краще працюють на карбонатних ґрунтах, у яких міститься підвищена кількість Са2+ і НСО3-. В цих ґрунтах швидше відбувається мінералізація органічної речовини і вивільнюється азот у мінеральній формі. «Наш досвід засвідчує, що позакореневі підживлення дають найбільші прирости врожайності культур, поліпшення якості їх товарної продукції на карбонатних ґрунтах, де кислотність ґрунтового розчину (рН) становить понад 7. Як правило, такі ґрунти знаходяться в Миколаївській, Кіровоградській, Херсонській, Одеській, Запорозькій, Дніпропетровській областях», - каже Адаменко.

Є й проблема в тому, що компанії воліють вносити все одночасно. «Вносити за один раз все – гербіцид, інсектицид, фунгіцид й усі мікродобрива, не можна. По-перше, в складних сумішах один елемент може блокувати поглинання іншого. По-друге, рослина просто не здатна одразу взяти всі препарати, отже ефективність такого застосування падає. Не варто змішувати мікродобрива з гербіцидами, оскільки мікроелементи зміцнюють імунітет рослини. Для чого підвищувати імунітет бур’янам? Спочатку вносимо гербіцид, забезпечуємо контроль бур’янів, і лише після цього застосовуємо мікродобрива», - радить Сергій Кнечунас. За його словами, поєднання гліфосату із мікродобривами – ще одна помилка. Відбувається зв’язування іонів гліфосату із мікроелементами, що погіршує гербіцидну дію і засвоєння добрив.

Мікро-складнощі

В Україні все ще досить багато агрономів та фермерів, які не купують мікродобрива. У когось не вистачає коштів, хтось просто не вірить у їх ефективність, інші просто не вміють їх правильно використовувати. «Багато фермерів не вірить, що вартість їх застосування компенсується відчутним зворотнім ефектом. Ті ж, хто розуміє необхідність позакореневого живлення, не вірить в українські продукти. Вони рахують, що в Україні не можуть виробляти високоефективні інноваційні продукти. Багато товаровиробників не розуміють суті продуктів, їх форми, для чого і коли необхідно застосувати мікродобрива», - стверджує Гріневецький.

Читайте також: Ні копійки від держави, або чому свинарі готові відмовитись від дотацій

«Складнощів при роботі з фермерами є чимало. Це і недовіра до ефективності позакореневих підживлень, це і придбання і застосування позакореневих добрив по залишковому принципу «якщо у мене вистачить грошей». Це і застосування позакореневих добрив у воді з високою жорсткістю, яку потрібно поліпшувати, бо може утворитися нерозчинний осад. Однак хочеться відмітити, що в Україні за останні 2-3 роки активно розвивається ринок спеціальних позакореневих добрив - плюс 10-15% кожного року. А це вже засвідчує, що вітчизняні аграрії повірили», - запевняє Сергій Адаменко.


Agravery.com опитав фермерів, про їх досвід роботи з мікродобривами.

Вадим Скрипнік, генеральний директор ТОВ «Хмільницьке», яке входить до складу агропромхолдингу «Астарта-Київ»

- Я майже не вношу мікродобрива на своїх полях і на це є вагома причина. Мікродобрива потрібно вносити в оптимальну фазу розвитку культури, проте я не маю чисто технічної можливості це зробити, оскільки в мене не вистачає обприскувачів. Оптимальна фаза для внесення мікродобрив триває 3-4 дні і за цей період просто неможливо обробити великі площі. Якщо б в мене було 400-500 гектарів, тоді б я встиг обробити усі площі за цей період, навіть маючи усього один обприскувач. Але що я можу встигнути обробити, якщо в мене лише однієї кукурудзи 10000 гектарів. Я зможу обробити максимум 3000 гектарів, але якщо це співпаде із якимось критичним внесенням засобів захисту, то виділити техніку під мікродобрива я не зможу. Якщо б в мене було ще 3-4 самохідних обприскувача, то нема питань, але їх вартість сягає 7 мільйонів гривень за одиницю. Вносити мікродобрива у бакових сумішах можливо лише при роботі із фунгіцидами та інсектицидами, тоді як бакова суміш із гербіцидами – це абсурд. Це все одно, що ти хочеш одного свого гостя пригостити смачною кашею, а іншого отруїти і обом із них насипаєш їжу з однієї каструлі. Я взагалі не бачу доцільності використання мікродобрив великими агрохолдингами, це для мене утопія.

Ігор Гуйва, агроном

- Я мікродобрива ще по листу не вносив, лише обробив посівний матеріал пшениці. Поки візуального ефекту не бачу. Будемо дивитись після збирання врожаю.

Володимир Дукач, заступник директора господарство «Рудківське», Чернігівської області

- В мене площі складають приблизно 3 тисячі гектарів, тому можу дозволити собі вносити мікродобрива під усі культури, проте вношу лише у баковій суміші із засобами захисту, в тому числі і з гербіцидами. Це економить кошти на пальне та час. Щодо прибавки врожайності, то важко сказати наскільки вона велика, проте я впевнений, що вона є. Досліди проводжу лише із мікродобривами, які мають назву «Підвал, Одеса», тобто тих, чия ефективність під питанням. Щодо перевірених компаній, то їх ефективність я не перевіряю.

Сергій Ніколенко, власник господарства ФГ «Агропром», Полтавська область, Лубенського району

- Ми вирощуємо сою, кукурудзу, озимі зернові, соняшник, ріпак. Мікроелементами стабільно працюємо по кукурудзі, соняшнику, обробляємо насіння зернових. Дуже добре видно різницю в поганий рік. Коли мало вологи, бор рятує, складно сказати який приріст, але 10% це стабільно. На кукурудзі дуже добре додає врожайність внесення цинку. Також по можливості намагаємось працювати бором і молібденом по сої. Спочатку спробував використовувати мікродобрива на демо-полях, це дало 10-15% прибавки до врожаю. Останні 2 роки працюємо вже без контролю, тому що дуже чітко помічаємо різницю на тих ділянках, де обприскувач не зміг заїхати. Минулий рік був для нас проблемним - ми втратили вологу. По весні вологу не закрили, тому що зламався трактор, а навесні дощів не було. Тому ділянку ріпаку навіть не було сенсу косити, проте там де була проведена обробка бор + нпк-комплексами вийшло більш-менш рентабельно.



Поділитись

 

Стежте за головними новинами агробізнесу в Україні та світі на Agravery.com , на сторінці Facebook , у Telegram або підпишіться на нашу розсилку, відправивши лист з темою "Розсилка" на [email protected] .

 

Реклама

Реклама

Реклама
Реклама