Реклама

Георгій Гелетуха: Підвищення цін на газ відкриває поле для заробітку на залишках агровиробництва

Чому інвестиції в опалювання біомасою стали зараз привабливими, чому аграріям краще використовувати традиційні енергоносії, продаючи зелену енергію та які додаткові можливості надає галузь, розповів Agravery.com голова Біоенергетичної асоціації України Георгій Гелетуха.

 

 

— В 2010 році вся біоенергетика заміняла 1,1 млрд кубів газу, а в 2014 вже 3 млрд кубів газу. Якщо тренд триватиме, то в 2020 році буде 5,4 млрд кубів газу. Але уряд просить більше — 7 млрд кубів.

 

 

А що він робить для цього?

— Прибирає субсидії на традиційне паливо. Чому не розвивалося використання біомаси в приватному секторі? Тому що тільки в цьому році топити твердо-паливний котел стало дешевше, ніж газовий. З тисячі гривень за тисячу кубів на початку 2015 року, газ подорожчав в середньому до близько 5 тисяч з 1 травня 2015. І що робить населення? Ставить твердо-паливні котли. Ми не знаємо скільки, але тільки за програмою «Теплі кредити» за півтора року було видано тринадцять тисяч кредитів на такі котли. А скільки ще людей поставило котли без програми. Бюджетна сфера також почала цікавитись твердо-паливним опаленням, тому що за газ різко довелось платити комерційну ціну. А якщо ціна газу комерційна, його дуже вигідно заміщати на біомасу.

 

За вашими оцінками, нових проектів багато?  

— Тут треба розділяти: є сектор тепла, є сектор електроенергії і є сектор рідких палив. У рідких паливах нічого особливо не відбувається і відбуватися найближчим часом не буде.

 

Чому?

— До падіння цін на нафту в ЄС бензин коштував 1,5 євро за літр, а у нас євро. При тому, що бензин з одних заводів та нафта однакова. Різниця в податках — там були дуже високі акцизи на нафтопродукти. І рідкі біопалива були конкурентні, порівнюючи з 1,5 євро та не конкурентні, порівнюючи з євро. В Європі високий акциз на традиційні палива - це стандартний спосіб підтримки біопалив. В нас такого немає. У нас є норма про вміст біоетанолу, але хто її дотримується? У нас на бензоколонці бензин з біоетанолом буде коштувати дорожче звичайного. Хто його купуватиме?

 

В світі популярність біоетанолу теж падає.  

— Так, а чому? Є кілька директив — наприклад, 28 директива ЄС про відновлювані джерела енергії, обов'язкова вже і для нас, тому що ми теж член Енергетичного співтовариства і імплементували цю директиву ще в 2014 році. У ній сказано, що рідким відновлюваним біопаливом вважається те, яке дозволяє добитися скорочення викидів парникових газів на 35%. Це майже все біопаливо. Так було до січня 2016 року. Зараз норма інша — 50%. А добитися цього не дозволяє майже жодне біопаливо. А з січня 2017 року вимагатимуть дотримання ще жорсткішої норми — 60%. Щоб ним відповідати, біопаливо має вироблятися з відходів, а не з зерна, або цукрового буряка, які спеціально вирощували для цього. Адже енергетичні витрати на цей ланцюжок досить високі. Тому в Європі виробництво біоетанолу 1-го покоління вже не зростає. Але треба розрізняти: стагнація стосується біопалива першого покоління. Хто вміє виробляти друге — з соломи, стебел, лігноцелюлозної сировини, де енергії отримується в десять разів більше, ніж витрачається, а викиди скорочуються на 70-90% — того стагнація не стосується.

 

А такі є?

— Перші заводи вже запущені — наприклад, в США ​​побудували завод Dupont на стеблах кукурудзи. Є ще такі заводи в Німеччині та Італії. Тому, якщо говорити про рідке біопаливо, раджу думати вже про друге покоління, тому що перше вже фактично приречене європейськими директивами.

Другий сектор — це виробництво теплової енергії. Тут досить багато проектів. За 2014 рік було встановлено близько 500 МВт потужності, не враховуючи приватний сектор, а за 2015 рік —  750. Але в цьому напрямку нічого не відбувається в ЖКГ. Адже до сьогодні там субсидується ціна, відповідно, не дуже цікаво міняти газ по 2994 грн за тисячу кубів на біомасу. Але згідно з меморандумом з МВФ з квітня газ, який йшов комунальникам, повинен стати по 5 тисяч гривень. А з квітня 2017 року весь газ буде за комерційною ціною. Якщо це підвищення ціни газу відбудеться, у наступному опалювальному сезоні ми побачимо багато котелень на біомасі в ЖКГ.

 

Як ви оцінюєте використання цих технологій в АПК?

— Аграріям це цікаво з двох сторін — по-перше, вони можуть використовувати таку енергію і економити при цьому, а, по-друге — вони можуть постачати сировину виробництва теплової енергії і мати додатковий заробіток.

 

 

 

Якщо взяти статистику з використання біомаси, то у 2014 році 90% становила деревна біомаса, а решта 10% — аграрна сировина. В основному лушпиння соняшника, адже олієекстракційні заводи першими зрозуміли переваги використання власних залишків, на них вже встановлено близько 70 котлів великою потужностю, що спалюють лушпиння. Якщо подивитися плани на 2020 рік, то максимум 40% від потреби ми зможемо закрити за рахунок деревної біомаси. А далі починається солома, стебла, лушпиння. Якщо ми раніше вважали номером один солому злакових, то зараз вважаємо стебла кукурудзи.

 

Чому?

— По-перше, їх набагато більше — співвідношення у стебла кукурудзи до зерна 1,3, а у злакових 1 до 1. І, по-друге, солома пшениці — складне паливо, у неї низькоплавка зола і тому для неї потрібні спеціальні дорогі котли. Стебла кукурудзи значно ближчі до деревини і якщо налагодити технологію тюкування, то буде відмінне паливо, яке не поступиться дереву. І його можна буде використовувати і для великих котелень, і для електространцій.

 

А в Україні є вже випадки, коли котли працюють на соломі?

— В Миргороді є комунальна котельня на тюкованій соломі, побудована на грантові кошти. Є ще кілька котлів по 5 МВт на агропідприємстві в Нікополі. Одна з великих агрокомпаній навіть планує будівництво електростанції на соломі. Подивіться на економіку процесу: якщо ми поставимо 10 МВт котельню на соломі, то коштувати таке обладнання буде 3,6 млн євро. І в основному тому, що Україна не виробляє таких котлів. Якщо навчимося тюкувати кукурудзу, то можна буде переобладнати деревні котли, які Україна вже вміє випускати.

 

 

 

Електростанції складніше — набагато більше грошей і набагато більші терміни окупності, але в котельнях солома може дуже добре використовуватися. Це ми говоримо про використання аграрної сировини для опалення в ЖКГ. В самому аграрному секторі немає великої  потреби в теплі.  

 

Хіба елеватори.

— Якраз там рух і є. Я не знаю статистики, але знаю, що багато власників перевели елеватори на дрова і солому. Є й теплиці — наприклад, «Камелія» за Броварами. Там стоїть 8 МВт котел на трісці і соломі, який опалює теплицю біомасою. Нещодавно до нас зверталися з теплиць в Черновіцькій області з проханням порахувати економіку опалення біомасою. Але я вважаю, що їм потрібно будувати невелику ТЕЦ, опалюючи себе теплом і продаючи енергію за зеленим тарифом. Економічно вигідніше не використовувати вироблену на такій ТЕЦ електрику на власному виробництві, а продавати її за зеленим тарифом.

Наприклад, компанія, яка виробляє кукурудзу, навіть маючи свої елеватори, витрачає теплову енергію тільки на сушку. Але останніми роками через посуху кукурудза надходить на елеватори в такому стані, що її майже не потрібно досушувати. А зими холодні, газу треба багато. Тобто, ЖКГ і населення — відмінний ринок для продажу біосировини. Зрозуміло, що лісові регіони навряд чи потребуватимуть цієї сировини. А ось на півдні, центрі та сході лісу мало, а соломи, лушпиння і стебел кукурудзи багато.

 

Але великих проектів з виробництва електроенергії на агросировині небагато.

— І для цього є декілька причин. По-перше, довгий час був спотворений закон, який не дозволяв будувати проекти на біомасі та отримувати при цьому зелений тариф. Закон вимагав обов'язково мати 50% місцевої складової в обладнанні. Для біогазу і електростанцій на біомасі це було неможливо, тому що в Україні просто не вироблялось такого обладнання. Був період — 2014 і половина 2015 року — коли будувати було неможливо, тому що 50% української складової було неможливо виконати.

Друге, був спотворений термін біомаса. Було написано, що це органічні відходи сільського та лісового господарства. Ключове слово — «відходи». А це значить, що силос або дрова як сировина вже не підходять, тому що це не відходи. В ЄС сказано, що біомаса — це відходи, залишки і продукти сільського і лісового господарства. Адже силос — це продукт, а солома — це залишок. Все це було виправлено тільки в липні 2015 року. Зараз юридично процес будівництва нових електростанцій на біомасі і біогазі розблоковано. Почали будуватися нові проекті: нещодавно біогазова установка запустилась на Рокитнянському цукровому заводі. Миронівський хлібопродукт оголосив плани щодо будівництва ще одної біогазової установку — зараз у них працює установка на 5 МВт, а вони хочуть побудувати на 40 МВт. До липня 2015 це було не можливо, тому що попередні норми закону не дозволяли додавати зелений силос, тому перша їх установка використовувала тільки курячий послід і відходи сорго.

Паралельно в тому ж 2015 була проблема з боку НКРЕ — в березні вони знизили своїм рішенням зелений тариф на 20% для всіх. Сам факт, що регулятор знизив тариф сам, без змін до відповідного закону, вже дивний. Більшість компаній виграло суди, гроші компенсували, але для іноземного інвестора такий прецедент вже кричущий.

 

Як ви вважаєте, хто вкладатиме гроші в біоенергетику зараз?

— Більше надії на українських інвесторів, бо західні не вкладатимуть до воюючої країни. Навіть якщо тариф високий і все в порядку. “Сварог груп” оголосила, що будуватимуть електростанцію на соломі, “Астарта”, “МХП”, “Рокитнянський завод” хоче розширювати свої біогазові потужності. Планується до 5 нових ТЕЦ на біомасі в ЖКГ.

 

Як ви оцінюєте перспективи використання біогазу?

— Біогаз як правило дорожчий за природний газ. Якщо ним замінювати природний газ, економіки в такому виробництві не має. Набагато вигідніше пускати біогаз на когенерацію, виробляти електроенергію по зеленому тарифу, а тепло від цих електростанцій може піти на підприємства. Є ще напрямок біометану. Якщо виокремити вуглекислий газ, і довести концентрацію метану до 97-98% біогазу — отримаємо біометан, який можна закачувати в газопроводи. Німці вже близько мільярда кубів/рік такого газу закачують в свої газопроводи. І з нього можна робити електроенергію, як і з біогазу. Перевага такої схеми очевидна: ви виробляєте  біогаз там, де у вас сировина, а будуєте електростанцію там, де є споживачі тепла. Складність лише з обліком: треба точно знати, скільки ви закачали, а скільки спожили на єлектростанції, щоб претендувати на зелений тариф. У нас такої можливості в законодавстві ще не передбачено. А в Європі електростанції, які споживають біометан платять за нього по 600 євро/1000 м3, при тому що звичайний газ коштує 200-250 євро/1000 м3. Але вони отримують зелений тариф на ектроенергію, якщо вона виробляється з біогазу, чи біометану. Це і є рушійною силою для розвитку біометану.

 

Яка сировина для біогазу найкраща?

— Це послід, гній, жом, силос та інше. Треба враховувати те, що компанії, що працюють на чистому гної, швидше зайняті екологічним проектом, тому що енергії там менше, ніж в зеленій масі або силосі. Для покращення економічних показників в біогазових установках зазвичай використовують 30% гною і 70% зеленої маси/силосу.

 

Які у вас прогнози на найближче майбутнє?

— По рідким біопаливам 1-го покоління я не бачу серйозних шансів для розвитку, щодо тепла — амбіційні плани уряду мають всі шанси бути виконаними. Особливо, якщо ціни на газ для ЖКГ будуть підвищені згідно з меморандумом з МВФ. По електроенергії йде відставання — високі інвестиції в електростанції, тільки одиниці можуть впоратися.

Наталія Гузенко

 


Поділитись

 

Стежте за головними новинами агробізнесу в Україні та світі на Agravery.com , на сторінці Facebook , у Telegram або підпишіться на нашу розсилку, відправивши лист з темою "Розсилка" на [email protected] .

 

Реклама

Реклама

Реклама

Реклама