Реклама

«Безрезультатний результат» або хто намагається зсунути керівника ДПЗКУ з посади?

Як змінювалась ДПЗКУ та чому його голову Бориса Приходька звинувачують у зриві контракту? 

 

Протягом останнього року чуток і скандалів навколо Державної продовольчо-зернової корпорації (ДПЗКУ) ставало все менше. В корпорації явно відбувались зміни, про що регулярно йшлося у новинах, які поширювали ЗМІ. Жодного корупційного вибуху, регулярне звітування, відсутність дефолтів по контрактах  -  все це свідчило, що нарешті в корпорацію прийшла нова команда, здатна працювати послідовно та ефективно. І тут – наче грім серед ясного неба – за словами невідомого в сфері агротрейдингу експерта,  ДПЗКУ, виявляється, зриває китайський контракт, у чому, зокрема, за думкою того ж експерта, винен її сьогоднішній очільник Борис Приходько.  

 

Як все починалось

Той самий контракт, через який наразі намагаються спровокувати черговий скандал,  був укладений між ДПЗКУ та Китайською національною корпорацією машинної промисловості і генеральних підрядів (ССЕС)  у жовтні 2012  року. Його основною метою був експорт українських зернових до КНР та третіх країн, тобто доступ українського зернотрейдера на тоді преміальний ринок Китаю. З метою реалізації умов Генерального договору між корпорацією та Державним експортно-імпортним банком КНР (Ексімбанк КНР) додатково був підписаний Кредитний договір на суму 1,5 млрд. доларів для фінансування закупівлі українських зернових культур з метою їх подальшого постачання на експорт в обсягах, передбачених Генеральним договором.  

Як вже неодноразово писали ЗМІ, певний поспіх у опрацюванні доцільності укладання цих договорів, їх умов та обсягів кредитної лінії у 2012 році призвели до того, що контракт було складено більше на користь китайської сторони, аніж держкорпорації та України в цілому.  Яскравий приклад – виплата відсотків за кредитом та ще й зафіксований додатковий «тягар» для української сторони у вигляді преференційної маржі в 5 дол. США за тонну поставленого ССЕС товару. Середній заробіток зернотрейдера складає 2-3% відсотка від ціни реалізації (3-4 долари за тону при сьогоднішніх цінах на аграрну сировину), тож вимоги китайської сторони щодо виплати необґрунтовано завищеної маржі  безумовно не грають на користь ДПЗКУ.

До того ж, суттєві зміни, що відбулись у соціально-політичній та економічній ситуації в Україні, зокрема значне збільшення курсових коливань, обмеження НБУ щодо валютного регулювання, призвели до виникнення об‘єктивних труднощів в діяльності багатьох українських компаній, у тому числі і ДПЗКУ, яка на сьогодні «занадто закредитована».

До речі, навесні цього року вже з’являлась інформація, що,  за словами керівництва державного зернотрейдера, в існуючому форматі співпраці з китайською стороною сума кредиту у 1,5 млрд. доларів  є надлишковою для здійснення торгівельної діяльності ДПЗКУ, передбаченої Генеральним договором, і наразі для повноцінної роботи корпорації, виходячи з теперішнього рівня цін на сільгосппродукцію, було би достатньо кредитних коштів у сумі до 300 млн. доларів.

Варто зазначити, що при розробці обґрунтування проекту та визначенні обсягів кредитної лінії у 2012 році, з огляду на заплановані у той час масштаби діяльності корпорації, як основний розглядався варіант фактичної монополії ДПЗКУ на українському ринку зернових та, як вже згадувалось, преміальний доступ на китайський ринок. Навряд за хаотичної підготовки та підписання угоди авторами документу тоді враховувались можливі ризики, зокрема розвиток жорсткої конкуренції, яка спостерігається останнім часом на внутрішньому ринку аграрної сировини, зниження цін на зернові та, нарешті, курсові коливання. Не було враховано й той факт, що ССЕС не є по суті зернотрейдером та не має досвіду міжнародної торгівлі зерновими, зокрема розгалуженої мережі своїх представництв в інших країнах, як наприклад, COFCO, яка, до речі, за останні роки не тільки збільшила свої активи через купівлю двох міжнародних зернотрейдингових компаній – Nidera BV та Noble Agri, а й посилила свою присутність в Україні – відкрила представництво та побудувала новий зерновий термінал у Миколаєві.

У будь-якому разі, контракт з ССЕС було підписано, кредит Україні видано, здавалося б, попереду – яскраве майбутнє державного зернотрейдера. Та у 2013-2014 роках навколо ДПЗКУ не вщухають «корупційні» скандали, адже саме тоді з рахунків корпорації було виведено близько 300 млн. дол. США, з яких 132 млн. становить сумнівна дебіторська заборгованість по експортних операціях з офшорними компаніями: зерно відвантажили, а 132 млн дол. так і залишились на офшорних рахунках. За ненадходження валютної виручки Державною фіскальною службою було, звичайно, нараховано штрафні санкції, та відкрито біля 103 кримінальних проваджень. А отже, зважаючи на девальвацію гривні за останні два роки, можна порахувати, які борги та кредитний тягар дісталися в спадок новій команді, що прийшла у 2015-му.

 

2015 рік. Зміна курсу

Враховуючи численні скандали, пов’язані з діяльністю державного зернотрейдера, на початку лютого 2015 року Міністерство аграрної політики та продовольства України оголошує конкурс на вакантну посаду голови Державної продовольчо-зернової корпорації.  Проте після голосування 14 квітня конкурсна комісія вирішує перезапустити відбір, оскільки змогла визначити тільки одного кандидата при мінімально необхідних двох. Повторний конкурс було оголошено 26 червня. На той час членами постійно діючої конкурсної комісії Мінагрополітики стали представники відомих аудиторських та рекрутингових компаній MCG recruiting, BakerTilly, AgriPersonnel, а до складу Комітету з призначень керівників особливо важливих для економіки підприємств, окрім членів Уряду, було запрошено глав представництв в Україні Європейського банку реконструкції та розвитку, Світового банку і Міжнародної фінансової корпорації (IFC) та президента Київської школи економіки тощо. Наприкінці вересня 2015-го нарешті було обрано 5 фіналістів, з числа яких номінаційним комітетом і було визначено переможця. Ним став Борис Приходько, який на той момент вже виконував обов’язки голови ДПЗКУ після звільнення Валерія Томіленка з керівної посади.

Саме тоді у державній корпорації починають змінювати курс, формувати нову ефективну команду та переглядати невигідні українській стороні умови китайського контракту.

З 2015 року вводиться офіційна заборона на торгівлю з офшорними компаніями, а також істотно посилюється контроль над закупівлею зерна. Зокрема, це відображається на процедурі форвардних закупівель, в якій обов’язковою умовою стала поставка зерна на елеватори корпорації. Як результат, протягом 2015/16 маркетингового року в ДПЗКУ не виникає жодної нової дебіторської заборгованості за форвардними договорами, а також жодного дефолту за експортними контрактами.

Окрім того, починається активна робота з  повернення дебіторської заборгованості попередніх періодів. На засіданні Аграрного комітету Верховної Ради навесні цього року керівництвом ДПЗКУ було повідомлено про повернення заборгованості у розмірі 128 млн. грн.  Водночас, тривають судові справи зі стягнення з офшорних-компаній, задіяних у «корупційних» скандалах, несплачених ними сум на користь ДПЗКУ.

До того ж, значно змінюється кадрова політика та вимоги до кандидатів на посади директорів філій ДПЗКУ. Формується власна команда трейдерів, свій екзекьюшн, розширюється склад регіональних представників, а також започатковується проект з розвитку персоналу, в рамках якого проходять навчальні заходи для співробітників корпорації всіх рівнів.

Все це відображається і на результатах діяльності за календарний 2015-й рік: чистий дохід корпорації від реалізації продукції, робіт та послуг виріс на 76% та склав 12,4 млрд. грн, валовий прибуток збільшено на 33% - до 1,7 млрд. грн. Окрім того, досягнуто найвищого операційного прибутку за останні три роки – 612,4 млн. грн. Позитивну динаміку фінансових показників держпідприємства було помічено і при підрахунку голосів для формування рейтингу найкращих топ-менеджерів України – цього року Борис Приходько увійшов до ТОП-50 найкращих CEO країни.

Як не дивно для корпорації, що перші роки свого існування потерпала в корупції, позитивна тенденція зростання показників діяльності, схоже, не є випадковістю, а натомість, є результатом послідовної роботи нової команди. Так, за інформацією Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, чистий дохід корпорації від реалізації продукції за січень-червень поточного року виріс на 30% та складає 7,48 млрд. грн. Окрім того, у першому півріччі цього року ДПЗКУ скоротила чистий збиток на 17%. Тож «безрезультатний результат», як пишуть деякі ЗМІ, все-таки виявляється результативним.

 

Китайський контракт: труднощі перекладу

Що ж до китайського контракту, то оцінювати його «провал» сьогодні під силу всім критикам, що не мають досвіду ані в зернотрейдингу, ані в особливостях міжнародної співпраці.  Почнемо з того, що угода  з китайською стороною – це скоріше договір про наміри вести торгівельну діяльність. Класичний контракт на поставку зерна повинен містити певні умови: конкретний обсяг партії продукції, базис та період поставки, якісні показники та вартість тощо. Підписаний нашвидкуруч Генеральний договір між ДПЗКУ та ССЕС не містить по суті  жодної з цих умов, натомість просто декларує бажання однієї сторони придбати у іншої певну кількість зерна за певний період часу.  Окрім того, жодний досвідчений зернотрейдер не погодиться сплачувати преференційну маржу у розмірі 5 доларів за тонну при середньому доході на цій тонні у 3-4 долари. Не дивно, що ССЕС, на чию користь було підписано контракт, не подобається змінений курс ДПЗКУ та намагання прийти до компромісного рішення у вигляді зниження преференційної маржи до 1,5% від вартості партії.

Зважаючи на невеликі законтрактовані ССЕС обсяги зернових (як було повідомлено на звітній прес-конференції ДПЗКУ - 667 тис тонн у 2015/16 МР, якщо ж рахувати з початку календарного 2016-го – 470,8 тис. тонн), можна зробити висновок, що ССЕС не має можливості на сьогодні забезпечити ліквідний попит на українські зернові, зокрема на кукурудзу, у тому числі через профіцит цієї культури в КНР, який, за експертними оцінками, сьогодні перевищує потреби майже в двічі, та відповідно зменшує обсяг  імпортної квоти, що встановлюються китайським урядом кожного року (для довідки - мито на імпорт кукурудзи до КНР не в межах квоти становить 65%). При цьому, наскільки відомо, ССЕС не розвиває зерноторговий напрям діяльності, не веде активну торгівлю українськими зерновими з поставкою в треті країни та не має активів у цій галузі (лінійних або портових елеваторів).

Тож «унікальність партнерства» між ДПЗКУ та ССЕС викликає багато питань, адже ризики невиконання ССЕС своїх зобов’язань щодо закупівлі всього запропонованого обсягу зернових за прийнятною для обох сторін ціною –  сьогодні достатньо високі. Принаймні до того часу, поки акціонерами ДПЗКУ не буде проаналізовано відповідного бізнес-плану, який свідчив би про наміри та спроможність китайської сторони торгувати всім обсягом зернових, зазначеним у контракті.

Загалом керівництву ДПЗКУ не позаздриш: з одного боку, головний власник – сама держава – вимагає ефективної діяльності, з іншого – ССЕС  звинувачує у «недопоставках», при цьому не хоче купляти зерно за ринковими цінами та не приймає тверді пропозиції трейдерів корпорації на поставку зерна. Хоча можливо б і прийняла, але за більш низькою,  неринковою ціною. Проте державний зернотрейдер сьогодні вчиться будувати грамотні торгові стратегії, а продавати за ціною нижче ринкової – це вже злочин проти держави. Поки виходить, що команда ДПЗКУ наполегливо та послідовно відстоює інтереси свого головного акціонера – України. Тож спроби спровокувати черговий скандал виглядають як політична гра для усунення Приходька з посади, та ще й гра на боці іншої країни.

Марина Ходорова

фото: agriculture.by



Поділитись

 

Стежте за головними новинами агробізнесу в Україні та світі на Agravery.com , на сторінці Facebook , у Telegram або підпишіться на нашу розсилку, відправивши лист з темою "Розсилка" на [email protected] .

 

Реклама

Реклама

Реклама

Реклама