Реклама

Анатолій Кобзаренко: Завдяки дотаціям виробники української техніки стоять на дві сходинки ближче до покупця

Коментарі

0

Поки більшість українських виробників техніки та обладнання скаржаться на засилля  іноземних виробників та неконкурентоспроможність – Анатолій Кобзаренко, власник відомого «Заводу Кобзаренка», що на Сумщині, купив іще один завод у Ромнах та добудовує нове підприємство в Польщі вартістю понад 5 млн євро. Про мотивацію до роботи, депутатські амбіції, життя у спорті та поза ним – він розповів у інтерв'ю для проекта «ЖЗЛ: Життя. Зерно. Люди». 

журналіст Agravery.com

"ЖЗЛ: Життя. Зерно. Люди" – новий спільний проект компанії KMZ Industries та Agravery.com. Це нетривіальний погляд на особистостей, яких добре знає українська зернова спільнота. Чим вони живуть, які нові бізнес-ідеї мають, про що мріють і навіть що роблять у вільний час – у цій серії публікацій.

Ще два роки тому ви анонсували будівництво «Заводу Кобзаренка» в Польщі, у місті Белхатув. Проте й досі офіційного відкриття цього об’єкту не було. Розкажіть,  на якому етапі проект?

- Почався активний етап будівництва. Зараз готовий дах будівлі заводу, навісили кран-балки, залишилось облицювати стіни й залити бетоном підлогу. До 1 січня 2020 року завод має бути повністю зданий у експлуатацію. Уже на наступний день ми відрядимо наших найкращих фахівців – налагоджувати там виробництво.

Чому обрали саме Польщу?

- Справа в тому, що зараз у нас багато клієнтів у країнах ЄС. Для доставки продукції із Сумської області в Європу дуже велике логістичне «плече». Фактично ми створюємо компактний варіант підприємства – копію виробництва в Україні. В основному цеху площею 5 тис. кв. м. будуть розташовані зварювальна, фарбувальна, токарна та інші ділянки.

Саме місце для будівництва обране теж не випадково – поруч розташовані кілька логістичних центрів, один із яких належить компанії «Amazon». Тому звідти буде зручно доставляти клієнтам продукцію по всій Європі. Так само, в разі доставки з Польщі, немає жодних проблем із митним оформленням, відсутній подвійний митний тариф, який потрібно платити при ввезенні та при вивантаженні обладнання. Відповідно, нижче накладні витрати та вартість наших виробів. Ще одна причина – в Європі дуже низькі ставки кредитування виробника і ставки на лізинг техніки.

Які саме види обладнання будете виготовляти на новому заводі?

- Коли запустимо завод, тоді побачимо, адже ринок і попит дуже динамічно змінюються.  Головне – інше. Приміром, половина вартості причепа – це підвіска та колеса: ми їх веземо з Європи в Україну, потім зварюємо і веземо назад у Європу. А можна зробити в Україні одні рами, привезти у Польщу, додати підвіски і решту необхідного та продати в Європі – із терміном доставки в один день.

Зараз наші фури із обладнанням простоюють по три доби на кордоні в Україну і по чотири – назад. Тож ви розумієте, скільки часу і грошей витрачається на логістику? Завдяки новому заводу ми зможемо бути ближчими до покупця, торгувати активніше. До того ж, довіра до обладнання, яке створене на території ЄС, більша, ніж до країни, у якій тривають військові дії, – це гірка правда.  

Які загальні інвестиції в завод, і за який час плануєте їх повернути?

Близько 5 мільйонів євро. Із них 2,3 млн євро нам на безповоротній основі надав ЄС –  тільки за те, що ми будемо там виробляти інноваційну продукцію. Ці кошти підуть на погашення кредиту в банку, який ми брали під будівництво. Згідно з бізнес-планом термін окупності інвестицій у завод – 5 років. Сподіваюся, це може статися навіть швидше.

Чи не боїтеся нестачі робочої сили, адже поляки вже давно працюють на німців, а українські заробітчани – працевлаштовані у поляків?

- Ні, бо в нас є чіткий план щодо цього, нестачі робочої сили не буде. По-перше, ми платитимемо конкурентні зарплати, тож тамтешні фахівці будуть зацікавлені працювати у нас. Крім того, будемо залучати українців: вони працюватимуть на заводі в Польщі, а кожні два тижні зможуть їздити додому, в Україну – запустимо для них безкоштовний автобус.

Читайте також: Дощ чи крапля: що обрати аграрію та скільки коштує зрошення

А ще один завод у ЄС не плануєте побудувати?

- Тут досить цікава історія. Найімовірніше, у мене буде ще один завод у Франції. І я його не побудував, і не купив. На одній із виставок познайомився із цікавим французьким бізнесменом похилого віку – йому зараз 91 рік. Він спочатку запропонував мені купити його завод у Франції, а потім, за деякий час, ми зустрілися на виставці в Парижі – і він, побачивши, що і як ми робимо, запропонував мені свій завод просто подарувати. На жаль, у мене немає навіть часу поїхати до Франції й отримати цей оригінальний  «подарунок».

Наприкінці минулого року «Завод Кобзаренка» відкрив нову філію в місті Ромни Сумської області. Розкажіть, яку техніку там виготовляєте? На які потужності вдалося вийти?

- Так, на новому заводі ми будемо робити вісі для обладнання. Тоді ще 25% вартості залишатиметься тут, в Україні – покупці зможуть отримати держкомпенсацію при купівлі причепів. Я хочу запросити італійських виробників, аби вони поставили в Україні станки в липні цього року, і уже незабаром вісі нашого виробництва будуть фаворитами у покупців.

Саме закон про державні компенсації стимулював мене рухатися, робити нові проекти. Набагато простіше купувати за кордоном, ніж робити самому. Але це нові горизонти. Я налаштований рішуче – хочу допомагати оборонній промисловості, отримувати державні замовлення. Хто знає, можливо, будемо виробляти БТРи в Ромнах. Відтак ми поступово відновимо машинобудування. Адже раніше в Ромнах було 4 потужних заводи, а зараз запрацював один – наш.

 

Які новинки заводу покупці побачать цього року?

- Нещодавно на виставці «АГРО-2019» ми представили бурячний перевантажувач, що перевантажує продукцію з комбайна на автомобіль. Ми його вдосконалили з минулого сезону і будемо презентувати на німецькій виставці у Ганновері. Крім того, нещодавно презентували квадратний тюковоз: ще взимку у нас був лише його прототип, а зараз першу одиницю продали в Чехію, є ще низка замовлень. Тюковози, тюкопреси – це наша тема, ми їх зробили по дуже конкурентній ціні – майже вдвічі дешевше, ніж у європейських конкурентів. Крім того, цього року ми презентували бочки для зароблення у ґрунт рідкого перегною. Ці бочки зроблені спеціально під дискову борону, завдяки чому увесь азот залишається в землі. Зараз робимо 9 видів різних накопичувачів – ми попереду багатьох європейських виробників. Цього року в Ганновері також презентуємо бункер-накопичувач на гусеничному ходу. В Канаді ці накопичувачі досить популярні, а от у Європі досі не було жодного виробника. Вони використовуються на рисових полях або на перезволожених ґрунтах. І навіть в Україні, у Жашківському районі, у нас уже є перший замовник цієї техніки.

Від загального обсягу продажів заводу яка частина продається в Україні, а яка – за кордоном?

- Десь 55% в Україні, і 45% – за кордоном. Хочу, аби уже до кінця року ці цифри зрівнялись.

Зрозуміло, що при таких затратах без кредитів не обійтись. Берете їх частіше в Україні чи за кордоном?

- Враховуючи достатньо велику частку експорту, я міг би всі кредити брати у валюті  – під 5,5% річних, проте роблю це 50/50. На те, що я купую у Європі, – приміром, нові станки, я беру кредити там, а на те, що купую в Україні, – користуюся кредитуванням українських банків під 19-20% річних. На сьогодні я взяв у кредит понад 130 мільйонів гривень.

Про новинки техніки та натхнення

 

Чи можете ви назвати ТОП-3 найпопулярніших видів техніки серед покупців заводу?

Перше – це різні види бункерів: за минулий рік ми продали більше 500 штук. Друге – різні види причепів. І третє – бочки. Постійно зростає популярність тюковозів – за рік продали більше 100 штук.

 

Яку техніку плануєте виробляти в майбутньому?

– Хочемо виробляти різні види навісного обладнання – приміром, ковшів до телескопічних навантажувачів.  Ми уже потрохи виробляємо відвали для снігу, робимо їх із навіскою під різні види тракторів.

Як з’являються ідеї новинок? Це Ваші ідеї чи все ж більше інженерів підприємства?

– Це колективна робота. За рік ми буваємо на 20 українських та іноземних виставках техніки, спостерігаємо за новинками та трендами. Потім збираємося усі разом увечері та влаштовуємо мозкові штурми, ділимося враженнями. Не повірите, але іноді навіть у бані виникають такі гарні ідеї! Пам’ятаю, як наші інженери придумали розвантажувач вагонів, який використовує поворотний круг від транспортного причепа, – це новинка, якої немає у світі. Зараз вона дуже активно продається в Європі. Але цього замало – будемо більше працювати над продажами на ринках Африки та Азії. Зараз ми йдемо до цієї мети.

 

А які перспективи співробітництва з іншими машинобудівними заводами? Приміром, я знаю, що ви працювали із KMZ Industries і створили зерносушарку на альтернативному паливі. Розкажіть про це детальніше.

Мушу сказати, що співпраця з іншими українськими виробниками – це завжди гарна справа, своєрідна колаборація зусиль.  Ми дійсно придбали у KMZ Industries сушарку і оснастили її не газовим пальником, а котлом на щепі. Поки що аграрії приглядаються до цієї новинки, і я переконаний, що вона матиме успіх: якщо куплять пару фермерів, за ними підтягнуться і решта.

Наскільки ефективною є ця розробка? Чи є якісь конкретні цифри?

Це розробка майбутнього. Вартість тепла на щепі у чотири рази дешевша, ніж на газу. Обмежувальний фактор – початкові капіталовкладення: котел на щепі коштує 5 млн грн, а сам  газовий пальник – 100 тис. грн. Тому фермери вважають, що їм простіше буде платити за російський газ, аніж використовувати українське пальне. Якби держава додумалась компенсувати частину вартості цих котлів, приміром 25–30%, і вони б верталися покупцю, то він би перестав нарешті спонсорувати Росію, і гроші не конвертувались би у валюту, а крутилися всередині держави.

Чи будете надалі працювати із KMZ Industries, чи є домовленості або плани щодо нових розробок?

Зустрічались із керівництвом KMZ  Industries, обговорювали наступні плани. Свою головну задачу я бачу в тому, аби люди поверталися до щепи. Цей ресурс у нас практично невичерпний, вистачить на декілька поколінь вперед. Я хочу, аби таких виробників обладнання на альтернативному пальному ставало більше.

Скільки людей у Вас зараз працює на «Заводі Кобзаренка»?

Понад 800 чоловік.

Як підбираєте людей у команду? На які якості працівника звертаєте увагу? Довіряєте більше інтуїції чи все ж більше раціонально підходите до вибору?

- Зараз на це немає часу – я делегував ці повноваження своїм керівникам підрозділів, вони самі підбирають членів команди. Вони точно знають, яка людина буде працювати і приносити користь заводу, а яка – ні. На жаль, багато людей не хочуть працювати головою, а хочуть більше заробляти.

Можете себе описати одним словом як керівника?

Сподіваюся, це буде слово «справедливий». З усіма намагаюсь вчиняти по совісті й ціную професіоналів. Саме тому великих проблем із кадрами на моїх потужностях немає – люди працюють роками, отримують достойну зарплатню. До того ж, я постійно на зв’язку, в курсі усіх, аж до найдрібніших, проблем підприємства – мій телефон увімкнений 24/7.

Про державну політику та депутатство

На вашу думку, державні дотації на вітчизняну техніку дають можливість вирівнювати позиції українських виробників на ринку? Чи стають вони, дійсно, конкурентнішими?

- Наведу простий приклад – нещодавно на виставці «АГРО-2019» я побачив причеп турецького виробництва. Він хорошої якості і по конкурентній ціні. Проте доставка в Україну і імпортне мито (оскільки Туреччина не є членом ЄС), плюс тут немає їхньої сервісної служби. Тож покупець ще тричі подумає, чи брати такі причепи. Ми пропонуємо аналогічні за якістю причепи, вони мають навіть кращі вісі, та й ціну не набагато вищу, за турецьку. А завдяки тому, що аграрії можуть отримати 25% компенсації від держави, то зрозуміло, у кого вони будуть купувати.

Читайте також: В зоні ризику: як захистити майбутній урожай від крадіжки або підпалу?

Іноді агровиробники вбачають певну корупційну складову у дотаціях, мовляв, виграють лише «наближені до влади». Чи немає такого у дотаціях на техніку?

- Ні, ніякої корупційної складової нема і бути не може. Покупець подає документи у банк, і отримує назад кошти від держави. Завдяки дотаціям зараз усі виробники української техніки стоять, щонайменше, на дві сходинки ближче до покупця. Клієнт  купує по прийнятній ціні та ще й повертає собі частину коштів – хто від такого відмовиться? Це дуже велика заслуга уряду, депутатів, які «пробивали» цей закон у Верховній Раді. Повірте, мені, як виробнику техніки, дотації не потрібні – у нас на заводі відбувається постійне нарощення продажів.  Дотації потрібні клієнту, йому допомагають купити і полюбити українську техніку.  Як то кажуть – купуй українське, плати українцям. Це не просто заради патріотизму, це ще й вигідніше. Ми сплачуємо податки в Україні, прибутки йдуть на зарплатню працівникам, а потім вони йдуть до магазинів і купують товар. Гроші обертаются усередині держави, а не вивозяться мішками за кордон.

Багато податків сплачує ваш завод до державної казни?

- Плачу справно, не приховую прибутків. За результатами минулого року ми сплатили 150 млн гривень податків. Вони пішли не в Італію чи Польщу, а на розвиток України.

А якщо держкомпенсацію таки відмінять?

- Потрібно аби не відмінили. Можна дійти до того, що будемо як одна із компаній, яка виробляє комбайн у Скандинавії, тут, на одному із заводів, його скручують і говорять, що він український. Який же український, де технології? Розумієте, економічний потенціал країни, це як м`язи, – нарощується не один рік. Колись і українські мотори вироблятимемо. Не ми, приїдуть такі компанії, як «Мерседес» побудують тут завод, і будуть виробляти «Мерседес Україна», який нічим не гірший за німецький. Треба правильно будувати державну політику, тоді і місця нові робочі будуть, і гідні зарплати, і фахівці, які вивчились у Польщі та повернуться назад, бо тут платять більше.

Ви багато говорите і про роль держави і про правильну політику. Можливо, час йти на вибори і самостійно виборювати позицію?

- Ви праві. Якщо йти на вибори, то тільки перемагати – я по-іншому не вмію. Якщо просто брати участь, то краще цього не робити.

То ми вас побачимо серед  нових народних обранців?

- Не буду обіцяти. Все побачимо 21 липня.

Про соціальну роботу, відпочинок та ціну успіху

Знаю, що ви проводите активну соціальну роботу, чи не так?

- Дійсно, це так. Ми активно допомагаємо у проведенні дитячих змагань. Ось приміром, наприкінці червня будемо проводити напівмарафон «Тато, мама, я – спортивна сім'я». Активно залучаємо дітей до спорту. Я переконаний, що коли батько буде робити зранку зарядку, то і діти братимуть з нього приклад. До осені хочемо зробити сучасний спортивно-тренажерний зал у Ромнах, люди будуть туди ходити займатись безкоштовно, і я буду щасливий. Треба привчати суспільство не до горілки чи пива, а до спорту.

А самі ви спортом займаєтесь?

- Я сам боксер, кандидат в майстри спорту. Але я зараз бігаю – за рік виходить не менше 500 кілометрів. Хотів би приймати участь у марафонах, проте із моїм робочим графіком це нереально. Підтягуюсь 13 разів, хоча раніше було мінімум 15.

Як родина реагує на те, що ви постійно зайняті?

- Дуже просто – вони не стоять осторонь, завжди поряд зі мною, допомагають із заводом. І дружина Тетяна, і син Дмитро при ділі. Ось навіть тут під час нашого  інтерв’ю вони поряд стоять і це надзвичайно приємно, ця підтримка для мене – неоціненна.

Ви згадали, що вам допомагає син. Які функції зараз на нього покладені, і чи плануєте у майбутньому передати йому справи?

- Зараз я передав усі справи по заводу в Польщі синові. Він фактично буде його власником, зараз курує усі процеси, які там відбуваються, буде працювати також окремо найманий директор. Що стосується заводу в Україні, то ним найімовірніше займатиметься моя донька. Зараз вона працює у Німеччині, у фінансово-інвестиційному секторі, і удосконалює мови. Я хочу, аби діти працювали ефективніше, ніж я, залучали інвестиції,  продавали акції заводу – це гарна європейська практика.

А на відпочинок час залишається? Куди любите подорожувати?

- Ой, це певне найважче питання. Я живу тільки роботою, і навіть відпочинок у мене  переростає у роботу.  На рік виходить близько двох тижнів – в гори на лижах, чи на море їдемо родиною. Але частіше виходить паралельно – приміром, їздили у Болгарію на виставку, вдалось за один день загоріти. Тож загоряємо у роботі.

Читайте також: Як отримати державну компенсацію витрат на техніку, насіння та користування кредитом? Детальна інструкція

Чи відчуваєте певну заздрість від оточуючих, ви ж багато всього зробили, створили великий бізнес?

- Я не розумію заздрощів. Хоча собі б я точно не позаздрив, знаючи, як важко доводиться працювати. Щодо інших – не знаю, у мене немає часу над цим думати.

Чи вважаєте ви себе успішним? У чому головний секрет вашого бізнесового успіху?

- Секрет? Простий і навіть примітивний. Як казав Генрі Форбс: «Людина повинна цілий день думати про роботу, а вночі вона повинна їй снитися».



Поділитись

 

Стежте за головними новинами агробізнесу в Україні та світі на Agravery.com , на сторінці Facebook , у Telegram або підпишіться на нашу розсилку, відправивши лист з темою "Розсилка" на [email protected] .

 

Реклама

Реклама

Реклама
Реклама