Як польські технології допомагають у гонитві за першістю серед виробників ягід в Європі

Коментарі

0

Громадська спілка «Інноваційне фермерство та кооперація» за підтримки проекту «Розвиток полуничних кооперативів» організувала 27-28 серпня 2017 року візит до Польщі для шести СОКів та фермерів, що є членами спілки. Українські фермери відвідали підприємство Аgronom Рlant. Про те, які технології використовуються на підприємстві у репортажі Agravery.com.

журналіст Agravery.com

Ферма розташована в Східній частині Польщі, в Люблінській губернії біля села Сосновиця. Починалося все в 90-х роках минулого століття як типове сімейне господарство, що трансформувалося в одного найбільших виробників ягід та розплідників в Польщі.

Сьогодні підприємство займає 700 га та має 2 різні напрямки бізнесу – виробництво розсади та виробництво ягід для свіжого ринку Європи.

Під ягоди задіяно наступні площі: під виробництво малини (30 га), ожини (4 га), суниці садової (80 га) та чорниці (60 га), які відправляють тільки на свіжий ринок. Решту площ займають розплідники малини та суниці садової, 97% яких йде на експорт, а це близько 40 млн саджанців щороку. Крім того, підприємство має свої холодильні склади та застосовує шокову заморозку ягід при -25С.

Екскурсію господарством для українських виробників проводив директор підприємства Кшиштоф Сак. За його словами, розплідник і плантації повинні знаходитися якнайдалі один від одного, аби запобігти поширенню хвороб та схрещуванню. Також на них має бути задіяна різна техніка, інструмент і навіть працівники. На полях постійно використовується сівозміна. Під поля із розсадою сівозміна є частішою, ніж під вирощування ягід. Один рік зібрали саджанці, наступного року посадили гірчицю або гречку, потім зернові. Тому аж на третій рік вони повертаються на поле для розведення нових саджанців. Гірчицю та гречку вони не збирають, а використовують як седерат, аби підживити землю та очистити її від шкідників.

Директор підприємства Кшиштоф Сак.

Читайте також: Юрій Павлушко: Бути успішним – означає чітко слідувати технологіям

Підприємство є дуже розвиненим з технологічного боку і має можливість використовувати дорогі технології. При чому питання використання ефективних технологій не стільки в грошах, скільки в навичках компанії управляти цими технологіями – вони потребують надзвичайної точності слідування процесам. Так малину вони вирощують в тунелях довжиною 100 м з автоматичною системою фертигації. Встановити лише тунелі на одному гектарі коштує 30 тис. євро. Ще стільки ж потрібно вкласти в насадження. Кожна рослина в них висаджена в окрему ринку і має лише 3-4 пагони, аби не розпорошувати сили на велику кількість. Завдяки такому методу рослини краще провітрюються, менше заводиться інфекцій, а самі ягоди виростають великими. В ринці ідеально підібраний грунт та підведене крапельне зрошення з добривами.

«Технології польські та українські загалом різняться інвестиціями. — коментує Тарас Андрійчук, член кооперативу «Файна Поляна» на Тернопільщині. — Ми побачили, що малина в них вирощується майже вся в теплиці, де вартість закладення одного гектара коштує 30 тис. євро. Відповідно, вони повністю орієнтуються на експорт. Ціна в 10 євро/кг дає можливість окупити всі ці витрати. В Україні ми поки не маємо змоги безперешкодно відправляти на експорт ягоди та отримувати такі прибутки, тому ми не можемо вкласти такі кошти. Ми виходимо з реалій нашої країни. Ми вирощуємо малину також крапельним зрошенням, схеми насадження схожі, досвід польський ми трохи перейняли».

Він зауважив, що в Україні нема розуміння, що не варто садити багато пагонів. Це не принесе більшого прибутку. Краще садити менше, але врожай буде більший і прибуток о однієї рослини теж збільшиться. Разом з тим і витрати зменшаться.

Та ж ситуація з полуницею. В Україні не дотримуються технологій посадки рослин. Наприклад на плантаціях Аgronom Рlant суниця садова на фермі вирощується трьома методами: на гребенях покритих плівкою, на соломі та в тунелях. З цих методів в Україні найпоширенішим є на соломі. Але її садять набагато густіше, що теж заважає рослинам правильно розвиватися і дозволяє розвиватися хворобам. За словами Кшиштофа, за даною технологією відстань між рядами має становити 110 см, а між кущами — 30 см.

«Я зараз повертаюся в Україну з величезним бажанням реалізувати таке в нас. Але найбільше страшить час, який буде витрачено на реалізацію такого проекту. Я побачив найпростіший варіант вирощування полуниці і він є найефективніший. Вони мінімізували ручну працю тому людей задіяно менше, що дозволяє підняти ціну на зборі ягід. Загалом цей ланцюжок мені дуже подобається — він дуже логічний. Я буду йти саме за такою технологією», — поділився враженнями власник органічної ферми з вирощування полуниці та член кооперативу «Файнаберри» Микола Стецьків.

Також метод на соломі дозволяє зменшити використання гербіцидів та обробітку, спрощує процес скошування листя після збору врожаю. Обробляти поля теж стає простіше, оскільки така ширина міжряддя дозволяє легко зайти в поле техніці.

«Найбільше полуницю вони вирощують за німецькою технологією, тобто на соломі, без застосування додаткових технологічних засобів: гребенів, плівки, зрошення і він надзвичайно здешевлює закладку плантації, але ви можете отримувати 15-20 тонн продукції з гектара. Солома в них використовується для контролю забур’яненості та від заморозків. Ця технологія передбачає 10 тонн соломи на гектар, а це дуже багато. В нас використовують 3-4 тонни, а в них 10. Таким чином, ця солома оберігає плантацію від морозів та дозволяє контролювати початок росту навесні», — додав менеджер проектів громадської спілки «Інноваційне фермерство та кооперація» Андрій Галяс.

Менеджер проектів громадської спілки «Інноваційне фермерство та кооперація»​ Андрій Галяс

Читайте також: Психолог чи економіст: чому треба вчити керівників сільгоспкооперативів?

Також цікава тут технологія вирощування чорниці — кожен кущ знаходиться в окремому ящику до якого підведене крапельне зрошення. Як повідомив Кшиштоф Сак, вони оптимізували роботу так, аби заходити на поле не більше чотирьох разів для збору ягід. Якщо більше, то це вже економічно невигідно.

Завершальним етапом є пакування та заморозка зібраної продукції. Влітку, коли температура ягід близько 30 градусів, її поміщають спочатку в морозильну камеру та охолоджують до +2 градусів та відправляють на фасування. Пакування відбувається або у власну тару, або у тару замовника під його торговою маркою.

Загалом масштаби підприємства вражають. Плантації настільки величезні, а технології настільки просунуті, що українським виробникам потрібно ще мінімум 5 років, щоб хоча б наблизитися до них. Але це те, до чого ми маємо йти і що варто поставити собі за мету.

«Всі учасники поїздки мають досвід вирощування ягід. в когось є 10 соток, а в когось гектар, проте всі отримали неоцінений досвід та знання, які допоможуть їм покращити технології виробництва. Вони зможуть збільшити власний врожай без значних вкладень. Ми плануємо далі підтримувати розвиток ягідних кооперативів — це один з наших пріоритетів. Кооперація дозволить заощаджувати на закупівлях добрив та ЗЗР, а також формувати товарну партію для збуту», — підсумував Василь Мартюк, керівник соціально-інвестиційного відділу в «Мрія Агрохолдинг».


Реклама

Реклама
Реклама
Реклама
Реклама