Стале використання води: поради аграріям

Коментарі

0

проектний менеджер реформи Сталого використання водних ресурсів Команди підтримки реформ при Мінприроди

Вода — це те, без чого абсолютно неможливе існування людства. На сьогодні нераціональне  використання водних ресурсів, їх забруднення є одними з ключових перешкод на шляху до розбудови зеленої моделі економіки України. Тому започаткування  сталого й належного управління водними ресурсами для органів державного управління є завданням високої пріоритетності.

 

Чому це потрібно Україні?

Україна є державою з нерівномірним розподілом водних ресурсів. Таким чином ми маємо наступну ситуацію: великий брак водних ресурсів у районах зосередження потужних водоспоживачів, а саме на півдні та сході,, та достатній рівень води на півночі й заході країни. Сумарна кількість водних об’єктів країни займає площу 24,2 тис.кв.км, що становить всього 4,0% від її загальної території. Більше того, територія України має не дуже густу річкову мережу (середнє значення – 0,34 км/кв.км). В країні недостатня кількість природних водойм та запасів підземних вод, а болота, що були природним регулятором водності річок, на сьогоднішній день наполовину осушені. У майже 1200 населених пунктів України воду привозять. На ряду із проблемою нестачі води в Україні  є надзвичайно актуальним питання її забруднення у зв’язку з промисловою та сільськогосподарською діяльністю. З правової точки зору Україна зобов’язалася слідувати принципам сталого використання водних ресурсах у своїх стратегічних документах, таких як Національна стратегія екологічної політики до 2020 та стратегії до 2030, і цей принцип є засадничим в Угоді про Асоціацію між Україною та ЄС.

Водосховища: господарська потреба чи вбивці довкілля?     

Кожна медаль має дві сторони, і все в цьому світі має свої переваги та недоліки.  Гідроелектростанції та водосховища теж не є виключенням.

Говорячи про переваги, ми можемо в першу чергу відзначити досить очевидну річ. Створення каскаду дніпровських водосховищ дозволило набути додаткових ємностей для накопичення великих обсягів води. Таким чином, загальний об’єм водних ресурсів, що знаходиться у каскаді дніпровських водосховищ дорівнює 43,8 куб. км. Для порівняння, річний об’єм стоку Дніпра дорівнює 53,5 куб. км., а середні багаторічні водні ресурси України становлять 94,1 куб. км. на рік. Для поліпшення забезпечення водою посушливих регіонів загалом в Україні створено понад 1160 водосховищ загальним об’ємом близько 55 куб. км. Значною є також мережа магістральних каналів (понад 1,0 тис. км) і водоводів (понад 2,0 тис. км). Це дає змогу перерозподіляти по території країни відповідно 3 куб. км. і 12 куб. км води щорічно. При подачі води в посушливі регіони необхідно максимально зменшити та унеможливити втрати води при її транспортуванні, зокрема інфільтрацію в підземні горизонти та випаровування. Це є важливим завданням управління на перспективу.

Завдяки спорудженню дамби на Північно-Кримському Каналі, яка припинила надходження води у південному напрямі, з’явився додатковий водний ресурс об’ємом до 1,5 куб. км. Враховуючи те, що площі зрошувальних земель на середину 2018 року сягають 500 тис. га, проти існуючих 2,65 млн. га на початку 2000-х, можна говорити, в принципі, про достатність водних ресурсів в Україні. У розробленому Міністерством екології та природних ресурсів та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за підтримки Світового Банку, проекті Стратегії зрошення та дренажу до 2030 року в Україні зазначається про те, що в країні не існує загрози погіршення забезпечення водними ресурсами населення та галузей економіки в цілому та на проведення заходів з відновлення та розвитку зрошення і дренажу зокрема. Вказана Стратегія, навпаки, пропонує збільшення використання водних ресурсів на потреби сільськогосподарського виробництва. Водночас в українців має сформуватись розуміння того, що не належна сільськогосподарська практика є найбільшою вбивцею водойм України. Недотримання режимів водоохоронних зон, ігнорування вимог до встановлення прибережних захисних смуг, тощо, призвели до обміління й поступового зникнення тисяч малих річок України, а синергетичний вплив зміни клімату значно прискорив цей процес.

Ще однією перевагою створення дніпровських водосховищ є можливість оперативного реагування й регулювання рівнів води у випадках значних та катастрофічних повеней, паводків. Дійсно, такі негативні водні прояви є типовими для річок Закарпаття (сумарні збитки Закарпаття від великої води за попередні двадцять років становлять майже 5 млрд. гривень), тоді як жителі, що живуть поблизу Дніпра практично не знайомі з такою проблемою.

Завдяки створенню водосховищ та появі значних площ мілководь, значно зросла рибогосподарська функція Дніпра. Ну і, звичайно, Дніпровські ГЕС є важливим компенсуючим фактором в системі електрозабезпечення України.

Проте, там, де існує світло, завжди залишається місце для темряви. Тому про недоліки водосховищ та їх негативний вплив на довкілля ми теж поспілкуємося.

Чи не найбільшим мінусом створення саме рівнинних водосховищ є затоплення величезних площ земної поверхні при їхньому заповненні (усього дніпровськими водосховищами затоплено 709 900 га земель).

Практично на всіх гідротехнічних спорудах України відсутні канали для забезпечення проходу риб. Цілком логічно, що споруджені греблі є непереборною перешкодою на шляху водних живих організмів. Тому екологізація наявної гідроенергетики є справжнім викликом України на майбутнє. Створення величезних площ, затоплених водою призвели до зміни рівня ґрунтових вод, і на сьогодні жителі Придніпров’я мають таку проблему як шкідлива дія вод, що проявляється у локальних затопленнях. В свою чергу, це потребує постійної відкачки води та пониження рівня ґрунтових вод, а потреби перекачки води деяких притоків Дніпра у водосховище (у випадках коли рівень води у водосховищі є вищим, за рівень води у притоці) призводять до значних енергетичних затрат, що компенсуються з Державного бюджету України. Такі витрати можуть бути значно зменшені за рахунок започаткування інвестицій в нове енергоефективне насосне обладнання.

Крім усього вищеперерахованого не потрібно забувати про забруднення вод, проблему, яка існує незалежно від водосховищ та гідроелектростанцій. Неефективна очистка міських стічних вод (особливо щодо сполук нітрогену і фосфору), скидання неочищених та недостатньо очищених зворотних вод (приклад Понінківська картонно-паперова фабрика), відсутність будь якої очистки стічних вод у невеликих містах, дифузне забруднення ґрунтових вод, насамперед внаслідок сільськогосподарської діяльності та у місцях зберігання відходів, усі ці та багато інших факторів призводять до деградації водних та навколоводних екосистем.

Детальніше про те, яким чином може зашкодити аграрій і як він може це виправити?


Реклама

Реклама

Реклама

Реклама
Реклама