Міфологія мораторію: що криється за закликами не продавати землю

Кому вигідний мораторій?  Тому, кому вигідно весь час орендувати землю подешевше. На сьогоднішній день у наших латифундистів немає грошей на придбання землі, доступ до ринків капіталу закритий (агродефолти, загальна ситуація в Україні).  Саме тому скасовувати мораторій ми не будемо. Раптом купить хтось інший, крім нас? Ось почекаємо ще років п’ять, щоб ми (латифундисти та агролобі) грошей накопичили, тоді й знімемо мораторій.  Можна сказати, що у них девіз десантників – «Ніхто, крім нас!».

Добре, ми такі наївні і повірили в те, що це в наших же інтересах - щоб сьогодні не було ринку землі. Але чому не можна було зробити пілотний проект в рамках однієї області або навіть району і там спробувати його впровадити?! Щоб зрозуміти, які будуть проблеми, гострі моменти, спробувати виправити їх на майбутнє.

Тому ще вічна оренда і мораторій вигідніше.  Коли з'явиться ринок землі, перше, що станеться - збільшиться конкуренція на ринку оренди, тому що у людей з'явиться альтернатива. Люди в селі вже не такі прості, вони не будуть масово продавати "за безцінь іноземцям". Девіантне місцеве населення вже давно продало/подарувало/залишило в спадок/уклало договір оренди на 49 років на свої паї та пропило виручку. Інші не встануть в чергу продавати. Народ в цій країні обманювали 24 роки, він вже нікому не вірить.

Давайте пофантазуємо на тему - "з 1 січня 2016 року введено ринок землі". Хто зможе купувати землю? Насамперед той, у кого будуть на це гроші. А у кого сьогодні є гроші? Серйозні інвестори, у яких є структура, які мають штат фахівців, а це вже не бабусі й дідусі з села. Якщо вони куплять землю, навіть один пай на полі, то доведеться з ними домовлятися, так як вони будуть і зможуть відстоювати свої права. А навіщо це поточному землекористувачеві? Він буде змушений покращувати умови оренди.

Те, що іноземці кинуться купувати український чорнозем - це міф, про який нам розповідають пастори Церкви інвестиційної привабливості українського агробізнесу! Не можна інвестувати в країну, де не дотримуються базові принципи демократичного суспільства - непорушність права власності та право на справедливий суд.