Реклама

Аграрні розписки і виконавче провадження: перший досвід і перспективи

Коментарі

0

голова Ради приватних виконавців Київської області

Закон "Про аграрні розписки" було прийнято Верховною Радою 6 листопада 2012 року. Тоді законодавці впровадили в Україні принципово новий інструмент для кредитування виробників сільськогосподарської продукції, де заставою є майбутній врожай. Інша особливість - прискорена позасудова процедура примусового виконання у випадку невиконання боржником своїх зобов’язань за розпискою. 2019 року Україна вже побачила перший випадок такого виконаного рішення і цей досвід можна вважати цілком позитивним.

Примусове виконання аграрної розписки відбувається відповідно до прийнятих стандартів виконавчого провадження в Україні. Кредитор, вчинивши виконавчий напис у нотаріуса, пред’являє його державному або приватному виконавцю, який у свою чергу відкриває виконавче провадження за відповідним документом. Виконавчий напис нотаріуса викладається на оригіналі аграрної розписки, дублікаті, що має силу оригіналу, або на прикріпленому до аграрної розписки нотаріальному бланку.

Боржником у такому виконавчому провадженні виступатиме та особа, що видала аграрну розписку, щоб оформити своє зобов’язання здійснити поставку сільськогосподарської продукції або сплатити грошові кошти на визначених умовах. Кредитором, а за умов виконавчого провадження – стягувачем, за аграрною розпискою може бути як фізична, так і юридична особа, яка надала грошові кошти, послуги, здійснила поставку товару, або виконує роботи як зустрічне зобов’язання за договором, за яким боржник видає аграрну розписку. Стягувачем також може бути фізична чи юридична особа, яка у законний спосіб отримала права кредитора за аграрною розпискою від іншого кредитора за такою розпискою.

Характер виконавчого провадження залежить від сутності відповідної аграрної розписки, яка може бути товарною або фінансовою. За товарною аграрною розпискою передбачене примусове виконання рішення немайнового характеру, а саме – передача предмета застави кредитору. За умов такого виконавчого провадження можливий перерахунок продукції, що підлягає витребуванню залежно від її якості. Фінансова аграрна розписка передбачає примусове виконання рішення майнового характеру – тобто, стягнення коштів за рахунок примусової реалізації предмету застави. За таких умов передбачене можливе стягнення суми зобов'язання за аграрною розпискою разом із сумою неустойки – штрафу або пені.

Якщо кредитор обрав Державну виконавчу службу для примусового виконання за аграрною розпискою, то відповідний державний виконавець здійснюватиме виконавчі дії виключно в межах територіальної юрисдикції органів ДВС України (область/місто/район). У випадку обрання приватного виконавця, він відкриває провадження у межах свого виконавчого округу (станом на березень 2019 року ці округи відповідають межам областей України, винятком є тільки м. Київ, що належить до окремого виконавчого округу), а вчиняти виконавчі дії приватний виконавець зможе вже по всій території України. Це є суттєвою перевагою порівняно з органами державної виконавчої служби, адже за умов зміни місцезнаходження предмету застави або боржника кредитор (стягувач) зможе контролювати процес з однією особою, а не звертатися до різних органів ДВС, що зазвичай є досить клопіткою справою.

Для відкриття виконавчого провадження з державним або приватним виконавцем стягувач спочатку сплачує авансовий внесок. Його розмір за товарною аграрною розпискою складатиме 2 розміри мінімальної заробітної плати для юридичної особи, і 1 мінімальної зарплати для фізичної. За фінансовою аграрною розпискою авансовий внесок складатиме 2% від суми, що стягується, але не більше 10 розмірів мінімальної заробітної плати. Таким чином, для відкриття виконавчого провадження кредитор за аграрною розпискою має надати виконавцю аграрну розписку з виконавчим написом нотаріуса, свою заяву, як стягувача, квитанцію про сплату авансового внеску і документи для посвідчення особи і своїх повноважень (як правило, це паспорт, ідентифікаційний код і довіреність). У заяві стягувача кредитору дуже важливо вказати усі наявні відомості про боржника та місцезнаходження застави, оскільки це може сприяти примусовому виконанню рішення.

Важливо пам’ятати, що у виконавчому провадженні за аграрними розписками також передбачені конкретні строки. Виконавчий напис нотаріуса можна отримати тільки протягом 1 року з наступного дня після зазначеної в аграрній розписці дати виконання. Такий напис у свою чергу буде дійсним тільки протягом 1 року з наступного дня після дати  вчинення, протягом цього часу кредитор може звернутися для відкриття виконавчого провадження. Після чого протягом семи днів має бути здійснено передачу застави (у власність кредитора для товарної аграрної розписки, або на тимчасове зберігання на період проведення публічних торгів у випадку фінансової аграрної розписки).

Процес виконавчого провадження за товарною і фінансовою аграрними розписками фактично відрізняється тільки формою передачі кредитору предмету застави: або це буде товар, або перечислення грошових коштів, отриманих від реалізації цього товару. Проте саме цей аспект у процесі виконання рішення є надзвичайно важливим для виконавця. У випадку товарної аграрної розписки завданням виконавця є вилучити той врожай або продукцію сільського господарства, що зазначена у аграрній розписці, у відповідній кількості і обсягах, та забезпечити передачу такої продукції кредитору. У випадку фінансової аграрної розписки відбувається не тільки примусове вилучення предмету застави, але і його примусова реалізація, яка потребує залучення спеціаліста – суб’єкта оціночної діяльності – для оцінки майна. Саме оцінювач формує звіт і зазначає відповідну суму, яка відповідає вартості майна. Під час відкриття виконавчого провадження виконавець видає постанову про арешт заставного майна боржника, після чого виїжджає до місця знаходження такого майна, описує його і накладає арешт. Нагадаємо, приватні і державні виконавці мають повне право на примусове входження до території боржника – юридичної особи (п. 5 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Після завершення виконавчого провадження за аграрною розпискою виконавець повертає заставу кредитору, а боржник сплачує додаткові 10% за роботу державного або приватного виконавця, що за законом відповідає витратам виконавчого провадження. Державний або приватний виконавець повертає відповідний виконавчий напис нотаріусу у випадку повного фактичного виконання рішення. Якщо ж предмет застави не вдалося знайти повністю, або взагалі виконавець так і не зміг ідентифікувати його місцезнаходження, він повертає виконавчий документ стягувачу для подальшого виконання рішення. Також існують випадки, за яких сам кредитор (стягувач) відмовляється приймати предмет застави, що також передбачає повернення йому виконавчого напису і розписки.

На практиці випадки, за яких виконавцю не вдається визначити місцезнаходження майна, що є предметом застави за аграрною розпискою, відбуваються досить часто. Боржники можуть переховувати відповідне майно, перевозити його до різних областей. У такому випадку виконавець здійснює розшук відповідного майна, подає запити до компетентних державних органів, перевіряє рахунки і фінансово-бухгалтерську документацію, розпитує осіб, що можуть мати відомості про місцезнаходження розшукуваного майна. Як правило, з більшою наполегливістю такі дії вчиняє приватний виконавець, адже він отримує власну винагороду лише у випадку виконання рішення – 10% від суми стягнутого боргу. Якщо ж і розшук предмету застави не дав результату, стягувач має право ініціювати розгляд такої справи у суді і захистити свої права.

Слід зауважити, що примусове виконання аграрних розписок – це вимушений захід, до якого вдається кредитор у разі невиконання боржником своїх зобов’язань. Зазвичай в нестандартних ситуаціях сторони шукають спільного рішення шляхом переговорів. Станом на середину березня 2019 року в Україні було видано більше ніж 1200 аграрних розписок на загальну суму понад 9 мільярдів гривень. Розписки вже зарекомендували себе, як дієвий засіб для аграріїв отримати необхідні кошти для фінансування оборотного капіталу. Проте неминуче кредитори стикатимуться з недобросовісними боржниками і їм доведеться відкривати виконавчі провадження за відповідними документами.

Перший практичний досвід примусового виконання за аграрними розписками на ринку можна вважати позитивним. На підставі п’яти аграрних розписок кредитори ініціювали процедуру примусового виконання, а перше стягнення було завершене на початку березня 2019 року. Основним уроком з цього досвіду можна назвати готовність кредиторів до позаштатних ситуацій, котра є вагомим фактором успішного стягнення. Кредиторам слід мати план дій на випадок невиконання боржником аграрної розписки, зокрема знати, до якого нотаріуса звертатися за виконавчим надписом, а також з яким виконавцем співпрацювати. Також важливим є те, наскільки добре кредитор знає свого клієнта та слідкує за його сигналами ще протягом сезону – іноді, виникають ситуації, коли найкращим рішенням буде особиста зустріч сторін для пошуку прийнятного рішення.

Незважаючи на появу перших аграрних розписок у виконавців, українські фермери зарекомендували себе як відповідальні позичальники – примусове виконання поки що було використане у менше ніж в 1 відсотку від загальної суми розписок. Саме тому виробникам продукції сільського господарства важливо розуміти, що набагато вигідніше дотримуватися узятих на себе зобов’язань і вчасно виконувати свої зобов’язання за аграрною розпискою. Проте навіть у випадках примусового виконання, і приватний, і державний виконавець діятимуть виключно у рамках закону і забезпечать стягнення тільки тієї суми грошей чи обсягу врожаю, які зазначені в аграрній розписці. Це насамперед і в інтересах самих аграріїв, адже тільки ефективна система виконання боргових зобов’язань дозволить позичальникам продовжувати кредитувати виробників продукції сільського господарства в Україні.


Реклама

Реклама

Реклама
Реклама