Про що не думають фермери?

Коментарі

0

засновник та співвласник ягідної ферми “Озеряна”

Ярослав Мовчун, засновник та співвласник ягідної ферми “Озеряна”, який вирішив перевести виробництво лохини на малооб’ємну технологію (фактично вирощування в мішках - Ред.). Чому? Відповідь на це питання не в площині технологій. Фактично це про філософію виробництва та секрети успіху малого фермера.

Невеликий фермер на ягідному ринку виживе лише за однієй умови — він буде постійно боротися за собівартість, буде дуже ефективним. Тоді в нього є шанси. Інакше — ні. Навколо моєї ферми з лохиною близько трьохсот гектарів лохини конкурентів. Якщо вони вирішать мене позбутися, їм достатньо викинути на ринок 20−30 тонн ягоди і все, мене немає. А вони можуть ще з ціною «погратися», що мені недоступно. Результат той самий, якщо моя собівартість не буде принципово іншою, максимально низькою.

І я вирощую ніби найбільш ліквідну ягоду, якщо послухати аналітиків. І це не скарги — те саме може трапитися з кожним з моїх колег на цьому ринку.

Взагалі, мене трохи бентежить загальна манія масово саджати ту чи іншу культуру, бо"спеціалісти кажуть, що це ж вигідно". Наші ягідники як одурманені слухають якихось грантоїдів, які їм обіцяють щось. В результаті 8−10 років тому був бум на смородину — ціна висока, посадили всі, ціна упала. Потім бум на малину, потім полуницю. А потім корчують, бо цін немає. Як туземці біля пальми, яких питають, «а як ви кокоси збираєте??». Вони: «Чекаємо вітру, вітер пальму колише, вони вдаряються і кокоси падають на землю». А якщо вітру нема? Тоді неврожай.

Нещодавно майже стався хайп на жимолості. Це взагалі диво, бо Європа її не купує, споживачі не знають, але, коли закінчився хайп на лохину, треба ж було щось штовхати. Один знайомий власник розсадника багато де говорив, що це культура майбутнього, в 2018 році написав, що має передзамовлення на 30 га жимолості. А зараз жодної інформації, а ті, хто має цю ягоду, корчують кущі. 

Він намагався побудувати маркетинг на тому, що це суперфуд. Але оскільки колгоспу не дано рухати маркетинг, ніхто в це не вірить. Для того, щоб вивести такий продукт на ринок, потрібно вести дуже грамотну кампанію по його популяризації. А це мало хто вміє робити. В результаті не вийшло хайпу на жимолості, не виходить хайпу й на обліписі, як би не намагалися. Але ж дурні завжди є. Один чоловік посадив гектарів 10 жимолості, а зараз корчує її.

Але на цьому прагненні хайпу люблять наживатися. Під шумок продають неякісні саджанці, дають нефахові поради. У мене був неврожай у 2017 році через наших псевдоспеціалістів, які мені нарадили чудес із кущами. Лише в 2019 році розібралися, переробили та отримали врожайність у 3,5 рази вище.

Тому можна дати лише одну пораду — шукайте та перевіряйте інформацію. Бо я знаю компанію, яка має під лохиною 100 гектарів. Цьогоріч врожайність у них 1,5 тонни з гектара, а собівартість близько 50 грн/кг. І вони у торгові мережі продають по 50 грн/кг. Де тут бізнес? Я колись думав, що люди, які мають багато полів, грошей, хочуть розбагатіти. На жаль, це не так. І таких багато — суперова картинка, великі поля, а агрономи за кулісами говорять інакше. Поки державні гроші не розійшлися, всі красунчики, нагороди отримують, але собівартість космічна і на плаву тримаються тільки поки фінансова подушка не закінчиться. Саме тому дрібні господарства швидше вилітають із бізнесу: вони рахують свої гроші і, як тільки розуміють, що влітають у копієчку, не справляються — продають господарство. Тому кумедно читати про людей, які городянам радять взяти пай та створити невеличку ферму. Щоб щось заробити на цьому, треба робити супердорогу ферма і треба вкласти десь 300 тисяч доларів — частково тепличне господарство із дуже високими технологіями, купити закриті клубні сорти. Адже відкриті, які продаються у широкому розмаїтті українських розсадників, це сміття.

І я можу це відповідально заявити, бо я втратив на цьому купу грошей, наекспериментувався з полуницею, лохиною. Купуєш, саджаєш, а навіть 30% від заявленої врожайності не виходить. Починають мені говорити, що я неправильно працюю, поливають одне одного брудом. Тому маленьке господарство може вижити. Але тільки якщо воно робитиме акцент на технології. У нас навіть не знають, скільки води вливається під окремий кущ. А це дуже важливо. Потрібно вести таку аналітику, оскільки це визначає внесення добрив і дає розуміння собівартості: скільки йде води, добрив на кожний кілограм ягоди, а не «посадили —вродило, а як не вродило — звільнимо агронома».



Поділитись

 

Стежте за головними новинами агробізнесу в Україні та світі на Agravery.com , на сторінці Facebook , у Telegram або підпишіться на нашу розсилку, відправивши лист з темою "Розсилка" на [email protected] .

 

Реклама

Реклама

Реклама
Реклама