На ті ж граблі: Сумнівні гроші з Піднебесної або елеватор за $2,5 млрд

Учора перший заступник міністра аграрної політики та продовольства Ярослав Краснопольский оголосив про намір Китайської сторони вкласти 2,5 мільярди доларів у будівництво елеваторів. За його словами, плідні переговори з керівництвом Експортно-імпортного банку Китаю, представниками Генеральної адміністрації нагляду за якістю, інспекції та карантину КНР та Китайської корпорації експортно-кредитного страхування дали свій результат. «Ми почули готовність як державного, так і приватного бізнесу працювати в Україні. До нас вже приїхали представники КНР, які зацікавились проектом будівництва портового елеватору потужністю 50 – 100 тисяч тонн вартістю 2,5 млрд доларів. Від нас чекають пропозицій щодо перспективних майданчиків для проекту», — повідомив Краснопольский.

Сам факт візиту української делегації свідчить, що взаємовідносини з Китаєм стають більш вагомими. За словами Краснопольського,  75% попередніх домовленостей вже виконано. 

Agravery.com намагався розібратись, чи дійсно для елеватора на 100 тис. т зерна потрібні такі гроші. Ще більший сумнів викликає сама домовленість: після скандально відомого кредиту ДПЗКУ, другу частину якого наразі ще не отримано Эксімбанк Китаю знову дає Україні гроші. Ми вирішили розпитати експетів аграрного ринку, що вони думають з цього приводу. Висновки доволі стримані...

Генеральний директор інформаційної компанії "ПроАгро" Микола Верницький

Нереально! Один елеватор стільки не може коштувати, навіть 500 млн доларів не може коштувати.
так, а відмити ж треба)
Якщо йдеться про цілий порт, тоді, по-перше, в Україні немає для нього фізичного місця, по-друге, таке рішення приймається не заступником міністра, а кількома відомствами разом.

Аналітик інвестиційної компанії Eavex Capital Іван Дзвінка

Китайські інвестори вирішили почати з малого. Будівництво «на старті» доволі невеликого портового елеватору на 50-100 тис т порівняно з більш прийнятною вітчизняною практикою будівництва елеваторів на 200 тис т видається здійсненною задачею. Однак, інвестиції в даний проект не повинні перевищувати 20 млн доларів, за нашими оцінками, що складає менше ніж 1% від загальної очікуваної оголошеної суми інвестиції з боку Китаю в український аграрний сектор на рівні 2,5 млрд доларів.
Незважаючи на українські ризики, намір по будівництву портового терміналу китайською стороною виглядає резонним з точку зору двох аспектів. По-перше, високий попит на портову інфраструктуру на фоні її відносної обмеженої пропозиції в Україні. Зважаючи на плани наших аграріїв розширювати обсяги експорту агропродукції в середньостроковій перспективі, з попитом на портові елеватори все буде чітко. По-друге, Китай зацікавлений в розширенні розміру імпорту української агропродукції (взяти навіть нарощення імпорту української кукурудзи з одночасним зниженням поставок американської генно-модифікованої продукції), тому будівництво елеваторів слугуватиме допоміжним фактором щодо забезпечення безперебійних поставок даної продукції до Піднебесної. 

Заступник голови Киівськоі обласної організації Аграрної партії Украіни Денис Марчук

Все залежить від того які умови Україна запропонували на взаєм, щоб ті так вільно в час війни завели 2, 5 млрд доларів. В краіні дуже нестабільна політична ситуація живемо від виборів до виборів. Значить, домовленості не політичні, а можуть передбачати певні поступки у вільних економічних зонах для китайської сторони. Так як було наприклад по ДПЗКУ, коли їм дозволили наситити ринок країни їхніми добривами та ЗЗР. Не виключені торги в земельному питанні. Ми кілька місяців тому стали учасниками обговорення на всіх рівнях можливого ринку землі. Хоч багато хто й проти того щоб іноземці були власниками землі, але однозначної думки тут ще не сформовано.

Керуючий партнер інвестиційної компанії InVenture Investment Group Олексій Олейников

Співпраця України з Китаєм в інвестиційній сфері є стратегічним пріоритетом для України, особливо це актуально на тлі експансії китайського капіталу у світовому масштабі, падіння припливу інвестицій з ЄС і США, а також військового конфлікту з Росією.

У той же час, спроби залучити китайських інвесторів до реалізації спільних інвестиційних проектів в Україні були зроблені неодноразово, проте досі немає знакового прикладу успішної їх реалізації, який би дав сигнал бізнес спільноті Китаю для розгляду України як надійного інвестиційного партнера. Більшість ініційованих проектів обмежуються підписанням меморандумів про співпрацю і не доходять до фази інвестиційних угод та освоєння інвестицій (не кажучи вже про їх повернення). Крім того, репутація України у взаєминах з Китаєм вже кілька «підмочена», тут можна згадати інциденти, пов'язані з невиконанням умов кредитного договору від 2012 року на суму $ 3 млрд. щодо поставок зерна в Китай, підозри в шахрайствах з боку колишнього керівництва Державної продовольчо-зернової корпорації і т.д.

Новий ініційований Україною проект будівництва портового елеватора потужністю 50 - 100 тисяч тонн вартістю 2,5 млрд. дол. є прекрасною можливістю освоїти колосальну суму інвестицій у сектор української логістики і закріпити за Україною імідж благонадійного (сумлінного) партнера. Основні проблеми реалізації проекту можуть бути пов'язані все з тією ж політичною волею керівництва нашої країни, в частині виділення та умов надання земельної ділянки, підведення комунікацій, сприяння в отриманні дозвільної документації, аж до нейтралізації можливих конфліктів, які можуть виходити від незацікавлених внутрішніх гравців портової галузі Україна.

Аналітик інвестиційної компанії Concorde Capital Роман Тополюк
Китайські фінансово-кредитні агентства досить активно кредитують іноземні організації під покупку нового обладнання, причому постачальниками обладнання повинні виступати китайські компанії. ECA-фінансування (ECA, export credit agency) стало популярним замінником традиційних банківських кредитів для проектів, де потрібні значні капітальні вкладення в основні фонди. Це дешеві гроші для позичальників, і це додатковий збут для продавців, і таке структурування залученого капіталу зрозуміло всім учасникам ринку.
Проте в даному конкретному випадку сума кредиту настільки значна, що змушує припустити, що швидше за все, йдеться про можливу загальної вартості потенційних проектів, ніж про конкретний контракті.