Реклама

Мішель Терещенко: головна проблема України – дефіцит іміджу

Після того, як Мішель Терещенко виграв вибори на посаду мера міста Глухова, він став напрочуд популярною людиною. Щоб розказати, що він за людина, Agravery.com вирішили нагадати його інтерв’ю, де він розповідає як веде бізнес та чому взагалі вирішив працювати в Україні. 

 

Мішель Терещенко, нащадок відомих цукрозаводчиків, зайнявся відродженням льонарства в Україні і вважає, що в нас можна виробляти все, що хочуть купувати в світі. Компанія «LinenofDesna» – одне з найбільших підприємств України, що працює за повним циклом виробництва, починаючи з вирощування льону-довгунця, первинної переробки льонотрести та закінчуючи виробництвом лляних шпагатів і мотузків. Очолює французько-українську компанію Мішель Терещенко, прямий нащадок Артемія, Івана і Михайла Терещенків, відомих цукрозаводчиків та меценатів. Він вирішив розвивати батьківщину прадідів – регіони, де свого часу були розташовані їхні цукрові заводи: Сумщину, Чернігівщину та Житомирщину. Втім, вирощуючи вже не цукровий буряк, а придатніші льон-довгунець та коноплі. Тим більше, що в колишньому маєтку Терещенків, збудованому у Глухові 1855 року, нині Інститут луб’яних культур.

– Льонарство не дуже поширене в Україні. Чим воно вас приваблює?

Спочатку я не міг зрозуміти, чому в Україні майже ніхто не займається льоном, адже традиції вирощування цієї культури є. Потім усе зрозумів: Україна раніше займалася виключно текстильним напрямком льонарства, тож свого часу старі радянські підприємства просто не витримали конкуренції й закрилися. Аграрії втратили ринок збуту й не знали, куди дівати волокно. Ніхто не думав про зовнішній ринок. Тим часом у світовій промисловості почали активно використовувати натуральні волокна. Нині тільки машинобудування Західної Європи щорічно потребує 120 тисяч тонн волокна, а там виготовляють лише 4 тисячі тонн (3,5% потреб ринку). Ніхто не готовий заповнити цей ринок – французи, білоруси, росіяни вирощують льон тільки для текстильної промисловості, в яку давно інвестують. Тож компанія «LinenofDesna» прагне зайняти нішу виробництва льоноволокна для потреб важкої промисловості. Цей напрямок буде тільки розвиватися, адже льоноволокно дешевше і його удвічі простіше виготовити, ніж, скажімо, скловолокно, яке дуже токсичне. Також натуральні матеріали легші, що дає можливість зменшити вагу автомобіля чи літака і, відповідно, витрати пального. Тому я вирішив зайнятися саме технічним льонарством.

– Якими активами володіє ваша компанія?

У 2008 році ми взяли в оренду півтори тисячі гектарів землі, де посіяли близько 100 гектарів льону-довгунця. Потім поступово розширювалися і 2012-го вже мали 400 га. Цього року плануємо посіяти 800 га льону і 100 га конопель. Зараз маємо всього 3 тис. га землі (ферма «Еліфібр» у Глухові), на якій сіємо інші культури – ріпак, пшеницю, ячмінь, гречку тощо. Цього року  беремо в оренду 400 га землі на Житомирщині. Для первинної переробки сировини купили Шосткинський льонозавод на Сумщині. Пізніше до активів компанії додалися Новгород-Сіверський (Чернігівщина) та Володарсько-Волинський (Житомирщина) льонозаводи. Останнє придбання –  Глухівський прядивний завод, де ставимо нове обладнання на дві лінії:  на переробку льону  й конопель.

– Чи маєте конкурентів-льонарів в Україні?

– На Житомирщині є дві компанії, які засівають 1,5 тис. гектарів льону-довгунця. На Чернігівщині одне підприємство сіє близько тисячі гектарів льону. На Сумщині працюємо тільки ми й зі своїми 400 гектарами займаємо близько 15% ринку. Але наші українські колеги займаються класичним виробництвом довгого волокна для текстилю і шпагатів. До того ж вони користуються дуже застарілими технологіями, які не дають експортної якості. А наш продукт іде тільки за кордон. Вважаю, краще робити те, що хочуть купити у всьому світі. Французькі компанії – наприклад, «Пежо» чи «Рено» -- дуже уважно придивляються до того, що ми можемо привезти з України. Їм потрібні великі обсяги продукції недалеко від автозаводів, розташованих у Румунії, Словаччині, Туреччині. Важливо, щоб Україна могла їх гарантувати.

– А які технології використовуєте ви?

– Ми виробляємо лише коротке волокно. Наприклад, на термопластичні гранули  (складаються на 60% з поліпропілену і на 40% з конопель або льону) потрібні волокна довжиною 3 мікрони. Нині ми поки що експериментуємо й змушені використовувати дорогі та застарілі технології текстильного виробництва. Оскільки це не дуже вигідно, бо технічні волокна не цінять так, як текстильну сировину, ми працюємо над повною зміною і агрономії, і переробної індустрії. У Франції для технічних потреб використовували  переважно відходи й неякісну сировину. Тож ми вирішили адаптувати французькі технології до українських умов.

– Що дасть відмова від довгого волокна?

– По-перше, зміна технологій дасть можливість зменшити собівартість на 50%, а значить, і ціну кінцевого продукту. По-друге, це дасть змогу отримувати сировину постійно, бо довге волокно один рік є, а другий може й не бути, через, скажімо, несприятливі погодні умови. А коротке волокно, з яким ми працюємо, є завжди.

– Яку техніку використовуєте? Скільки грошей витрачаєте на вирощування й переробку та які можна отримати прибутки?

– Традиційне льонарство потребує специфічної агротехніки. Нині ми користуємося вживаними льономашинами, які купили у Франції, Бельгії, Нідерландах. Але після зміни агрономії використовуватимемо універсальну техніку. Для заводів ми теж замовили нове обладнання, яке робитиме тільки коротке волокно. Кожен завод потребує 3-5 млн. євро. Поки що ми робимо тільки волокно, яке поставляємо партнерам за кордон. Але коли в Україні буде достатньо сировини, плануємо почати власне виробництво біокомпозитних матеріалів.

Попри дорожнечу виробництва, ми завжди були прибутковими. Поки що у вирощування одного гектара льону треба інвестувати 1850 доларів. Але після реформ інвестиції зменшаться до 400 доларів. Гектар льону повинен давати 4 т трести. Це 28% волокна, 50% - костриці й 10% насіння. Решта – листя і стебла. Тобто з гектара ми  отримуємо 1 т волокна (вартістю 2 тис. доларів), 2 т костриці (150 доларів за тонну), 400 кг насіння  (500 доларів за тонну). Після їх реалізації маємо прибуток у 2500 доларів з гектара. На переробку трести нині витрачаємо 100-120 доларів на кожну тонну. А нові технології зменшать ці витрати до  20 доларів за тонну. Тобто на переробку врожаю з гектара (4 т) ми витрачатимемо всього 80 доларів. Тому сумарна інвестиція на гектар льну-довгунця буде на рівні  480 доларів.

–  А що робите з кострицею й насінням, які не переробляєте на власних потужностях?

–  Насіння продаємо на Ніжинський жирокомбінат. Кострицю ще не реалізовуємо, бо в нас її небагато. Але після модернізації зможемо переробляти її на біопаливо.

– Які фахівці працюють у вашій компанії?

- У нас є два агрономи, українець і француз, які нині разом упроваджують французькі технології на українських землях. На заводах працюють українські спеціалісти, які там працювали й раніше. Після модернізації, що передбачає значну автоматизацію, нам знадобиться менше людей. Якщо на одному заводі працює 16 осіб, то буде потрібно лише троє – завантажити, відвантажити і перевірити. Але це буде три інженери, а не 16 робітників. Льон і коноплі дуже добре підходять для маленьких сіл України, де без проблем можна розташувати хороший льонозавод.

– У Франції льонарство побудоване на системі кооперативів. Як ви вважаєте, чи можлива така схема відродження льонарства в Україні?

– Кооперативна система у Франції працює дуже добре. Там льоном займаються фермерські господарства, які сіють 100-180 гектарів льону-довгунця. Але один фермер не може працювати на цілий льонозавод. Тому вони гуртуються й купують акції льонозаводу. Таким чином, завод отримує багатьох засновників, які будуть разом інвестувати та разом реалізовувати готовий продукт. Наприклад, «Кредит-Агріколь» починав бізнес як банк кооперативу, а зараз  це дуже потужний банк. Ця система хороша, але я не думаю, що вона може працювати в Україні, бо тут більш поширені агрохолдинги. В Україні неможливо зібрати 300-400 фермерів, які будуть разом працювати на льонозавод. Тут швидше буде один інвестор, який робитиме все. Тому ми не хочемо робити все самотужки. Ми відкриваємо льонозаводи, щоб великі й малі виробники мали куди продавати сировину, а самі хочемо зосередитися на переробці.

– А як ви оцінюєте український бізнес-клімат?

– Україна – одна з найкращих країн! Тут є перспективи й можливості. Тут ще можна взяти в оренду поле. У Франції це вже неможливо. Оренда землі – недорога, а якість дуже хороша. Є ще люди – безробітні експерти з льону й конопель. Вони можуть працювати у маленьких селах  Полісся, Північної України, на дуже розумних умовах, що у Франції також уже неможливо. Для фірм, що займаються землеробством, до 2022 року гарантовано нульовий відсоток податку на прибуток. Є тільки фіксований податок на землю. Є, звісно, певні адміністративні проблеми, але вони не дуже обтяжливі для нас, не знаю, як для інших. Ми все робимо на сто відсотків офіційно, у нас ніколи не було корупції. Істотна проблема, що в Україні неможливо працювати з банками. 25-30% – надто високі кредитні ставки. При таких процентах треба працювати тільки на банк. Це один великий мінус. Ми не можемо дозволити собі втрачати стільки грошей, тому працюємо з інвесторами.

– А хто інвестує в «LinenofDesna»?

– Брати Ситенки з Харкова володіють 50 відсотками акцій. Є також нові інвестори – з Франції, ОАЕ, Швейцарії. І вони всі вважають, що «український ризик» – розумний, а головна проблема України – дефіцит іміджу. Ніхто не займається маркетингом держави. Ніхто не розповідає зарубіжним інвесторам про умови роботи в Україні. Вся справа у відсутності гарного образу. Попри це, вже багато відомих  французьких фірм (наприклад, «Ашан») тут таки працюють і збираються розвивати в Україні свій бізнес. Але самі українці поширюють негатив, а тому для Європи Україна –  це тільки проблеми газу й корупції.

Наталка Пахайчук

З архівів журналу "Агрогроші" (січень 2013 року)

фото: nv.ua



Поділитись

 

Стежте за головними новинами агробізнесу в Україні та світі на Agravery.com , на сторінці Facebook , у Telegram або підпишіться на нашу розсилку, відправивши лист з темою "Розсилка" на [email protected] .

 

Тільки зареєстровані користувачі можуть коментувати

Увійти Зареєструватися

Comments (0)

Реклама
Реклама
Реклама