Закон про воду: чи підтримає парламент ідею створення «водної конституції»?

Що ж це за законопроект такий? Чим він важливий?

Його розроблено з метою імплементації в Україні Водної Рамкової (2000/60/ЄС) та Паводкової (2007/60/ЄС) Директив Європейського Союзу в рамках виконання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

Мета документу - створення в нашій країні європейської моделі комплексного (інтегрованого) управління водними ресурсами в межах районів річкових басейнів (суббасейнів) з використанням екосистемного підходу на основі планів управління річковими басейнами; запровадження європейської моделі оцінки та управління ризиками затоплення на основі багаторічних планів управління ризиками затоплення.

У нас багато років діє модель управління за адміністративно-територіальним принципом. Проте наші річки не можуть бути обмеженими лише певною територією, і якщо забруднюється та недостатньо контролюється стан річок, хоча б на маленькій частині території, то забруднена буде вся річка.

Отже доцільно управляти басейном річки в цілому. В Україні таких басейнів налічується 9: Вісли (Західного Бугу та Сану), Дунаю, Дністра, Південного Бугу, Дніпра, Дону, річок Причорномор’я, річок Приазов’я та річок Криму.

Проектом пропонується система управління ризиками затоплення – це запобігання, захист, підготовка, прогнозування і система раннього попередження затоплень, а не ліквідація їхніх наслідків.

Адже вартість заходів управління ризиками затоплення на декілька порядків нижча, ніж збитки від повеней, паводків, поводей чи злив, та витрат на ліквідацію їхніх наслідків. Плани управління ризиками затоплення розроблятимуться лише для конкретних територій у межах того чи іншого річкового басейну на основі попередньої оцінки ризиків затоплення.

Також документ дає визначення цілій низці нових термінів, зокрема: «річковий басейн», «суббасейн», «район річкового басейну», «басейновий принцип управління», «план управління річковим басейном», «план управління ризиками затоплення», «перехідні води», «прибережні води» тощо.

Визначено мету, основні елементи, порядок розробки та затвердження планів управління річковими басейнами. Передбачається, що плани обов’язково міститимуть аналіз характеристик району річкового басейну, стану поверхневих та підземних вод та програми заходів для досягнення доброго стану водних об’єктів.

Запроваджується якісно новий підхід до державного моніторингу вод, що здійснюватиметься за гідрологічними, гідрохімічними, гідроморфологічними та гідробіологічними показниками.

Якість поверхневих вод визначатиметься за екологічним та хімічним станом:

екологічний стан визначатиметься, в першу чергу, за станом біологічних елементів (риба, донні безхребетні, водна флора та ін.) та оцінюватиметься за п’ятьма класами: «відмінний», «добрий», «задовільний», «поганий» або «дуже поганий»;

хімічний стан визначатиметься за пріоритетними забруднюючими речовинами, до яких входять важкі метали (кадмій, свинець, нікель, ртуть) та органічні речовини, які є токсичними для живих організмів, та оцінюватиметься за двома класами: «добрий» або «недосягнення доброго»

Натомість стан підземних вод визначатиметься за хімічним станом та запасами:

• кількісний стан підземних вод визначатиметься за співвідношенням забору підземної води до її загального об’єму і класифікуватиметься як «добрий» або «поганий»;
• хімічний стан підземних вод визначатиметься за окремими групами забруднюючих речовин і класифікуватиметься як «добрий» або «поганий».

Кінцева мета європейської моделі управління водними ресурсами – досягнення та забезпечення доброго стану поверхневих та підземних вод.