Трансфертне ціноутворення: кому та навіщо?

Ефективні ринки - наше все!
Про те, що великому бізнесу світить скасування спеціальних правил для біржових товарів, а малому - вимог щодо підготовки документації з трансфертного ціноутворення, ринку стало відомо ще наприкінці серпня з Мінфіну. Також пропонувалося спростити вимоги до порівнюваних операцій, документації послуг з низькою доданою вартістю, уточнити правила для низькоподаткових юрисдикцій і дозволити подавати документи в електронному вигляді. Крім того, Мінфін пропонував дозволити компенсаційні коригування результатів діяльності за підсумками року, але при цьому зняти фінансовий поріг для контрольованих операцій і визначити додаткові вимоги до розкриття інформації для великих компаній.

З тих пір тема активно «мусується» на різних інформаційних майданчиках, де окремі коментатори час від часу запевняють, що принцип «витягнутої руки» або зіставлення біржових котирувань не підходить для контрольованих операцій вітчизняних компаній. Мовляв, немає котирувань на українську продукцію, вирощену на екологічно чистій землі (згадуємо рівень внесення добрив, пестицидів та інсектицидів українських агрохолдингів), і базис поставки не той - експортери ж купують тільки в порту, тим часом сільгоспвиробники самі їм привозять з-за тридев'ять земель, де і доріг немає, тому логістику просто неможливо порахувати, ну та маса інших «аргументів» ... На ринку металу, до речі, такі ж аргументи, в хімпромі - аналогічні.

Власне, на цьому етапі, думаю, важливо запитати про інше: а ціни на китайський метал теж не піддаються біржовому аналізу? А на американський, індійський або навіть російський? Чому ефективний ринок неодмінно налагоджується в тих країнах, де активно експортується той чи інший товар або якщо він є стратегічно важливим продуктом, а у нас пшениця і кукурудза - це такі ринки які вельми складно поставити на ринкові рейки.

Формування котирувань (цін) на біржовому майданчику дозволяє забезпечити головну норму ринкової економіки - формування цін під впливом попиту та пропозиції. Це, відповідно, дозволяє державі впливати ринковими методами, а регуляторні важелі застосовувати хіба що в разі різких змін. Такий спосіб вирівнювання ринку справедливий і, як правило, влаштовує всіх учасників процесу. Щоправда, в Україні зовсім інша історія ...

Деолігархізація. По-українськи
Резонансною подією в контексті такого формату відносин між бізнесом і ДФС стала перевірка компанії Костянтина Жеваго Ferrexpo. Вона, як відомо, не скористалася податковим компромісом і не уточнила свої зобов'язання з податку на прибуток. Під цю перевірку, до речі, потрапили ще чимало компаній, яких податківці вирішили навчити дисципліновано надавати звітність. Втім, на горіхи публічно дісталося Ferrexpo.
Власне, якщо розглядати ситуацію з погляду ідеології трансфертного ціноутворення, все абсолютно правильно: має бути підтвердження всіх проведених господарських операцій. І як показує практика, компанії подають швидше відписки, ніж повноцінні звіти - щоб податківці не змогли визначити відповідність операцій ринковим показникам. Цього, звичайно, можна було б уникнути, якби вдалося налагодити роботу справедливих і ефективних ринків хоча б у сільськогосподарському секторі. Якщо господарство веде свою торгово-закупівельну діяльність публічно, то і звітність служити не більш ніж матеріальним підтвердженням операцій, що пройшли моніторинг та проаналізовані аналітиками ДФС. У такому разі у них з'явиться більше можливості для аналізу і не треба буде перелопачувати тонни макулатури в пошуку хоча б краплі суттєвої інформації. Якщо компанія свідомо подає неякісно заповнену звітність або намагається з її допомогою маніпулювати податківцями, то це непрямий доказ того, що компанія намагається піти від сплати податків, а далі у нас як завжди два варіанти ....

Швейцарія? - Чи не не чули.
Інше важливе питання - увага влади до ряду країн, операції з якими підлягають контролю в цілях ТЦО. Згідно публічних звітів компаній, більше 60% контрольованих операцій проводилося з іноземними компаніями на загальну суму 103 млрд грн., а лідером за обсягом укладених угод є Швейцарія. За перше півріччя 2015 років через цю юрисдикцію українських компаній було проведено операцій на більш ніж 325 млн дол. Чи зацікавилися податківці цієї юрисдикцією? Ще як - 23 вересня Швейцарію зі списку країн, що підлягають контролю, виключили. У цьому ж переліку Грузія, Мальта, Ліван, ОАЕ, Сінгапур, Марокко, Люксембург, Ямайка і Гваделупа. Ну, якщо за останньою - можна погодитися (некошерної якось нашим олігархам для приховування податків в Гваделупу літати), але як пояснити Швейцарію?

Від введення трансфертного ціноутворення, за даними однойменного департаменту ДФС України, вже вдалося заробити близько 3 млн грн. Це не можна порівняти з сумами, які втрачає держава, не маючи можливості перевіряти і аналізувати сировинні ринки. За оцінками податківців, від неефективного чинного ТЦУ, збитки оцінюються приблизно в 100 млрд грн (або приблизно 4 млрд дол.) Це та сума, яка залишає країну щорічно і повертається у вигляді об'єктів розкоші (які теж в Україні не виробляються), ну і іноді нас балують 1-2 інфраструктурними об'єктами (хоча їх могли б будувати десятками). Тим часом інвестиції у виробничі потужності і розвиток науково-технічного потенціалу дозволили б Україні можливість переродитися з сировинної в країну з високим рівнем розвитку економіки.

Моя хата скраю?
Необхідно розуміти, що питання трансфертного ціноутворення тільки здається віддаленим і таким, що не стосується простої людини. Насправді, гроші виведені таким чином з країни, - це недоплачені податкові надходження, а це, у свою чергу, зарплати всіх працівників бюджетної сфери - лікарі, вчителі і т.д .. Це низькі зарплати чиновників, яким «просто немає іншого вибору», щоб прогодувати сім'ю. Та той же аграрний сектор міг би за 5 років вирішити проблему з дефіцитом елеваторних потужностей зберігання, ми могли б в 10 разів збільшити бюджет Укравтодору або отримати на цей рік бездефіцитний бюджет. Приклади можна продовжувати нескінченно, а чи є сенс?