Скласти сесію: чи впоралася Рада з «екзаменами» у земельній сфері?

15 липня спікер Андрій Парубій закрив чергову сесію Верховної Ради. Не можу сказати, що результативність парламенту була на належному рівні. Постійні блокування трибуни і відмова цілих фракцій від голосування за важливі законопроекти, на жаль, дуже заважали нормальній роботі. Що це – звичайний популізм і самопіар чи єдиний вихід, щоб привернути увагу до важливих проблем: оцінку хай дають виборці. Але мені здається, бажання висловити свій протест можна було хоч якось поєднати з конструктивною діяльністю. Принаймні, виділити своїм колегам якийсь день чи два на тиждень і всім разом проголосувати ті законопроекти, в яких немає жодної політичної складової і які би однозначно об’єднали зал  – це, мені здається, потрібно було робити.

Так чи інакше, навіть за таких умов чогось вдалося досягти. Тож хочу певним чином відзвітуватись за свою діяльність у сфері земельної законотворчості протягом минулих п'яти з половиною місяців.

Суттєвим досягненням минулої сесії я вважаю прийняття ініційованого мною закону «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів». Закон прибрав із Земельного кодексу корупційні механізми, які дозволяли в обхід аукціонів передавати в оренду земельні ділянки державної та комунальної власності і щорічно «вимивали» із місцевих бюджетів мільйони гривень.

Незважаючи на позитивну оцінку Аграрного комітету ВРУ та експертного середовища, проходив законопроект у парламенті дуже важко. І це цілком зрозуміло, адже втрачати корупційні потоки багатьом дуже не хотілось. Першого разу на голосуванні його завалили, причому під красивими гаслами захисту селян та фермерів. Популізм тут слугував цілком конкретним цілям - відстрочити прийняття законопроекту і дати можливість подерибанити ще трохи державної землі. Але, все ж таки, з другої спроби законопроект був прийнятий і величезна корупційна лазівка, завдяки якій розбазарювались сотні тисяч гектарів, була закрита.

Також, у лютому – квітні ми з колегами по Аграрному комітету готували до другого читання законопроект «Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо правової долі земельних ділянок, власники яких померли». Він вирішує цілий комплекс питань, пов’язаних із передачею до комунальної власності земельних ділянок відумерлої спадщини. Тут і звільнення органів місцевого самоврядування від сплати судового збору при поданні заяв про визнання спадщини відумерлою, і надання місцевому самоврядуванню можливості передавати в оренду земельні ділянки, власники яких померли, не залишивши спадкоємців, і багато чого іншого. Прийняття законопроекту має вивести з тіні величезний масив сільськогосподарських земель і збільшити доходи місцевих бюджетів.

На жаль, від частини положень законопроекту на другому читанні довелося відмовитись. Так, були виключені положення, які передбачали автоматизований он-лайн пошук майна відумерлої спадщини через державні реєстри. Після тривалого обговорення цього питання з Держгеокадастром, Мінюстом, Центром ДЗК та ДП «Інформаційний центр»  були виявлені технічні проблеми, які не дозволяють такому механізму запрацювати зараз. Тому ми вирішили це питання врегулювати в окремому законопроекті. Але усі інші положення в законопроекті залишились, і наразі він готовий для прийняття. Законопроект декілька разів з'являвся у порядку денному наприкінці сесії, але черга до нього так і не дійшла. Будемо чекати наступної сесії.

Тривала у Аграрному комітеті також робота над підготовкою до другого читання проектів №2028а «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання окремих питань правового статусу земель фермерського господарства» та №2027а «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо єдиної правової долі земельної ділянки та розміщеного на ній об'єкта нерухомості)».

Головною подією цього півріччя я вважаю розроблення і прийняття у першому читанні законопроекту №4355, який має усунути призначених у Києві чиновників від розпорядження державними землями за межами населених пунктів, і передати ці повноваження територіальним громадам. За великим рахунком, земельне питання – це 50% децентралізації, і не вирішивши його, годі говорити про самостійність і економічну спроможність громад.

Законопроекти з цього питання неодноразово подавалися мною до ВР як цього, так і минулого скликання (найбільш відомим є законопроект №1159). Але, незважаючи на підтримку майже усіх фракцій, до голосування вони так і не доходили. Тому було вирішено шукати компроміс. Ми провели тривалу і складну роботу з узгодження позицій між представниками політичних сил у парламенті, асоціаціями місцевого самоврядування, Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру. Результатом було внесення до парламенту саме законопроекту №4355. Він вийшов доволі великим та складним, і торкався не тільки питання розпорядження державними землями, а й багато чого іншого, а саме - державного контролю за використанням та охороною земель, планування використання територій, правового режиму земель колективної власності, навіть оцінки земель.

Законопроект отримав схвальний висновок профільного комітету і 19 квітня був прийнятий Верховною Радою у першому читанні. З цього часу почалася підготовка його до другого читання. Було проведено багато нарад за участю Комітету ВР з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, Головного юридичного управління ВР, Держгеокадастру, Мінприроди, Мінрегіону, профільних асоціацій.  Робота була проведена величезна. До законопроекту 45 депутатами було подано близько 700 поправок. Порівняльна табличка до другого читання налічує більше 300 сторінок.

Кінцева редакція, як на мене, вийшла збалансованою: переважна більшість зауважень до проекту були зняті. На початку липня цю редакцію підтримав Аграрний комітет. Але, зважаючи на вкрай низьку відвідуваність депутатами останніх пленарних засідань ВРУ, на голосування його вирішили не ставити, щоб не завалити. Сподіваюся, що з відкриттям нової сесії конструктиву в Раді стане більше, і ми нарешті зможемо прийняти цей дуже важливий для децентралізації проект.

Підсумовуючи, можна сказати, що для мене ця сесія пройшла не дарма. Роботи було багато, і вона була плідною. Звичайно, хотілося б, щоб парламент більше голосував, ніж піарився, і усі важливі законопроекти приймалися вчасно. Але впевнений – що б не сталося, а спільними зусиллями ми зможемо домогтись прийняття згаданих законів. Адже перемога за тими, хто працює.