Нут для агрохолдингу: чотири найбільші проблеми вирощування бобових культур

На зміну звичній для виробників сої та гороху все частіше приходить сочевиця, квасоля та нут. Останній виробники називають імовірним «кандидатом» до збільшення площ уже у найближчій перспективі.  Уже на сьогодні під нього відведено близько 1 млн га земель. Посухостійкість, невибагливість у  технології та конкурентна ціна на експортному ринку роблять нут привабливим для вирощування не лише у дрібних та середніх агропідприємствах, так і у агрохолдингах.

Коли ціна на кукурудзу постійно знаходиться під питанням, а стабільно цікавою для ринку залишається лише озима пшениця та соняшник, настав час шукати альтернативи. Ми майже повністю відмовились від кукурудзи, натомість збільшили площі під бобовим - за останній час до 25%  від усіх площ. При чому, знайти покупців на нут та горох виявилось набагато простіше, аніж на решту культур. У 2015 році бобовими культурами по агрохолдингу було засіяно 17 тис. га землі, площі під нутом щороку коливаються від 1200 до 2000 га. 

Нут у АgroGeneraration почали вирощувати у 2012 році, у господарствах на Півдні Харківської області. Перший рік компанія завезла насіння і розмножила його. У товарне виробництво  нут був введений у 2015 році. У деякі роки компанія отримувала по дві тис. тонн нуту з гектара. Такі потужності дозволили закріпитись серед лідерів вирощування цієї культури.  

Додатковим стимулом стали експортні ціни. Так, у 2013 році тону нуту було продано за 355 доларів, у 2015 – ціна становила 560 доларів. Також нут є ідеальною культурою для посіву: він сіється пізніше, ніж горох, а збирають його у серпні, що дозволяє без проблем вирішити питання із технікою, а не перекидати її з поля на поле.

Проте хочеться сконцентруватись на проблемах нуту:

Першою із перепон поширення цієї культури є недостатня кількість інформації про неї.  Для початку все, що вдалось про неї дізнатись, це технологічні поради від продавців насіння та поради в інтернеті. Проте з кожним роком ми у холдингу, вчились на власних помилках, набивали шишки та підлаштовували технологію під потреби наших полів.

Друга проблема нуту – це якісне насіння. У реєстрі на 2016 рік є лише п'ять сортів цієї культури, але вже декілька років нормального посівного матеріалу нуту із документами в Україні не знайти.  Розмножується нут погано, тож забезпечити потужності самостійно господарства навряд зможуть. Тому проблему із завезенням чи виробництвом в середині держави насіння нуту потрібно вирішувати не інакше, як на державному рівні.

Третя проблема – це засоби захисту рослин. В Україні під цю культуру не зареєстровано жодного препарату – компанії-заявники  просто не вважають за потрібне робити кроки у цьому напрямку. Податки і збори, які вони мають витратити на випробовування та реєстрацію у нашій країні, вбивають у компаній бажання це робити. Яким чином можна розвивати сегмент бобових культур, якщо офіційно навіть удобрити вирощені рослини ми не можемо?

Четверта проблема - рентабельність. Бобові культури дають практично однаковий урожай, від однієї тони до 2,5, Якщо зростає оренда землі, а вона подекуди вже доходить до 3000 грн за га, зростають витрати на пальне, прибутковість нішевих культур не є вже такою надзвичайною. Тому доцільним було б все ж підтримати на державному рівні виробників, які вводять до обігу нові культури.  Принаймні, вони зможуть  розширювати площі та розвивати експортний аграрний потенціал країни.

Доповідь з першої міжнародної конференції «Бобові культури. Ставка на максимальну ефективність».