Нова структура: що значать для агробізнесу зміни корпоративного та податкового законодавства

З початку поточного року в Україні ведеться активне обговоренні ряду законодавчих ініціатив, що можуть мати колосальний вплив на усе корпоративне середовище. По-перше, йдеться про прийняття нового Закону про ТОВ, що з-поміж інших питань ставить на меті прибрати перешкоди для існування корпоративного договору між учасниками. Аналогічну ініціативу, проте вже на іншому рівні, відображено і в законі про внесення змін у деякі законодавчі акти відносно корпоративних договорів в Україні. По-друге, все частіше порушується обговорення про вжиття Україною рішучих заходів реальної боротьби з офшорами. Так, 28 квітня цього року відповідна робоча група була створена президентом для підготовки законопроектів у сфері деофшоризації. Як пов’язані ці, на перший погляд, різнопланові речі? Спробуємо розібратися.  

В Україні, де агресивне бізнес середовище роками змушувало підприємців вишукувати альтернативні засоби захисту своєї власності, структурування бізнесу у офшорі є звичним явищем. Це стосується і агробізнесу, який, як правило, структуровано з залученням офшорних юрисдикцій.  Проте, на відміну від решти світу, де причини переходу бізнесу в офшор є виключні фіскальними, в пострадянських країнах є екстра аргумент: пошук юрисдикції, що компенсувала б очевидні недоліки корпоративного законодавства та надала доступ до гнучких правових інструментів, переважно у галузі корпоративного управління. Таким чином, окрім можливості оптимізувати податкове навантаження, бізнес отримував можливість застосувати положення, приміром, англійського права для вирішення питань відносин між акціонерами, продажу бізнесу, залучення фінансування та багато іншого. За усі роки незалежності Україна так і не спромоглася створити гідної альтернативи у національному праві.

Зазначені вище законопроекти у корпоративній сфері покликані вирішити значну кількість існуючих проблем. Ключове питання – створення законодавчої бази для можливості реального укладання і функціонування корпоративних договорів (договорів між учасниками ТОВ). Не вдаваючись у деталі, зазначу, що наразі такий договір може лише конкретизувати положення закону в межах певної регулювання певної норми. Згідно запропонованого підходу учасники матимуть більше диспозитивності у вирішення питань, що не передбачені законом. З-поміж інших питань – опціони, відкладальні умови, безвідкличні довіреності та інші важливі питання, продиктовані кращою світовою практикою.

З іншої сторони – ситуація довкола підходу українського законодавства до власне можливості офшорного структурування в Україні. Поки що не зрозуміло який саме шлях обере Україна, проте вже зараз очевидно, що ліберальні підходи до цього питання залишаться у минулому. З-поміж ініціатив, що обговорюються: впровадження інституту КІК (контрольовані іноземні компанії) та обов’язку декларувати прибуток від них в Україні, признання резидентами України компаній, контроль над якими фактично здійснюється в Україні, значне обмеження можливості віднесення до витрат по фінансовим операціям між пов’язаними особами, введення обмежень для застосування міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування та ін.

Основоположною ідеєю деофшоризації не можна вважати нормативну заборону чи примусове «вилучення» українського бізнесу з офшорів. Натомість, мова йде про створення кращих умов, за яких власник почуватиметься впевнено вдома. Можливо, на порозі саме такої можливості ми знаходимось сьогодні.

Вдосконалення правового регулювання у корпоративній сфері в сукупності з новими умовами структурування власності можуть дати шанс нашій країні для повернення капіталу. Основний виклик на сьогодні – брак волі ініціаторів такого процесу, адже реальні зміни у цій сфері можливі лише у разі повного виключення особистих інтересів.