Мораторій чи конституція: що оберуть депутати?

Коментарі

0

юрист АФ Pragnum

Питання мораторію атакується з усіх «фронтів»: політичного, суспільного, законодавчого, судового тощо. Але держава, що мала більш ніж двадцятип’ятирічний строк для його ефективного та безболісного вирішення, в черговий раз обрала шлях подолання наслідків, а не причини.

Питання скасування мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення час від часу викликає жвавий інтерес у народних обранців, особливо напередодні виборчого процесу. Не є винятком і події сьогодення. Особливо напередодні виборів, коли питання мораторію почали використовувати у передвиборчій риториці. 

Нагадаємо, що каталізатором нового витка активності щодо вирішення земельного питання послугував Європейський суд з прав людини, який 22.05.2018 ухвалив рішення у справі Зеленчук та Цицюра проти України щодо скарги на заборону продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення, та яким одноголосно встановив порушення Україною статті 1 Протоколу № 1 (захист власності) Європейської конвенції з прав людини. 22.08.2018 вказане рішення Європейського суду з прав людини набуло чинності, що, в свою чергу, відкрило «новий фронт» боротьби за відміну мораторію.

Скориставшись нагодою, яку подарував Європейський суд, вже 06.09.2018 69 народних депутатів України звернулися з черговим конституційним поданням до КСУ щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пунктів 14, 15 Розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, простою мовою щодо питання конституційності мораторію.

Слід зазначити, що це не перша спроба народних обранців здолати мораторій руками КСУ в обхід законодавчого процесу, який на цей час не має перспектив з огляду на відсутність більшості народних депутатів, готових проголосувати за земельну реформу, яка є вкрай непопулярною і болючої темою для значної частини виборців. Так, 14.02.2018 Велика палата КСУ розглянувши майже аналогічне подання 55 народних депутатів України постановила ухвалу про відмову у відкритті конституційного провадження за вказаним поданням з огляду на те, що народні депутати не навели обґрунтування невідповідності Конституції України відповідних положень ЗК України, якими закріплено мораторій.

Наразі озброївшись аргументацією, яку виклав Європейський суд у рішенні від 22.05.2018, народні депутати з другої спроби намагатимуться довести КСУ свою позицію щодо неконституційності мораторію. Поки зарано щось прогнозувати відносно того, зміниться позиція КСУ в світлі ухваленого Європейським судом рішення чи ні, проте, на нашу думку, принципово нових підстав для відкриття конституційного провадження немає.

При цьому, якщо КСУ все ж таки відкриє провадження, розгляне справу та гіпотетично ухвалить рішення, яким встановить неконституційність зазначених положень ЗК України щодо мораторію на продаж земель, останнє в жодній мірі не може розглядатися як підстава для вступу в силу «закону про ринок земель», проект якого в різних варіаціях наразі навіть не розглядався на пленарних засіданнях ВРУ.

Натомість, імовірне ухвалення КСУ рішення про неконституційність відповідних положень ЗК України автоматично скасує обмеження й запустить механізм реалізації прав власників землі, зокрема, щодо можливості продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що не потребує ухвалення додаткових законів, в тому числі «закону про ринок земель». Проте законотворці навряд чи допустять такий варіант розвитку подій, і за час розгляду подання КСУ, а це щонайменше кілька місяців, зможуть ухвалити в цілому закон «про ринок земель» або про внесення змін до ЗК України тощо, яким скасують або значно обмежать мораторій та запровадять ринок землі на прийнятних для українського суспільства умовах. Тим більше такий обов’язок вже покладено на України зазначеним вище рішенням Європейського суду з прав людини.

Водночас активна частина громадськості вирішила не чекати реакції держави на рішення Європейського суду та ухвалення відповідного закону й відкрила свій «фронт» боротьби з мораторієм. Насамперед, цікавим є випадок, коли одна з компаній «Великої четвірки» від імені власника земельної ділянки с/г призначення ініціювала подання позову проти приватного нотаріуса, який відмовився посвідчувати договір купівлі-продажу земельної ділянки, саме через наявність мораторію. Свою позицію у цій справі позивач обґрунтовує висновками, викладеними в рішення ЄСПЛ переконуючи суд у незаконності дій нотаріуса, які, на його думку, суперечать положенням Європейської конвенції з прав людини. Враховуючи, що національні суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та практику ЄСПЛ з прав людини як джерело права, то подальший розвиток подій у цьому судовому спорі викликає неабиякий інтерес з огляду на те, яку позицію обере суд: надати перевагу національному законодавству, тобто «мораторію», або ж «європейському» - ухваливши рішення, яке визнає незаконними дії нотаріуса щодо відмови у посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки, і відкриє шлях до подолання мораторію.

Поряд з цим не можна оминути увагою і те, що інші власники земельних ділянок починають масово звертатись до Європейського суду зі скаргами тотожними до справи Зеленчук та Цицюра проти України, намагаючись у такий спосіб, якщо хоч і не отримати можливість відчужити земельну ділянку, то хоча б отримати компенсацію від держави внаслідок заборони реалізації такого права.

Наведене красномовно свідчить, що питання мораторію атакується з усіх «фронтів»: політичного, суспільного, законодавчого, судового тощо, який з них виявиться найбільш ефективним покаже час, але вже зараз можна констатувати, що держава мала більш ніж двадцятип’ятирічний строк для його ефективного та безболісного вирішення, проте в черговий раз обрала шлях подолання наслідків, а не причини.

За таких умов, незважаючи на те, що кілька днів тому в своєму щорічному посланні Президент України запевнив народних обранців: «Що, на жаль, немає шансів на виважене і державницьке рішення щодо створення цивілізованого ринку землі. Зараз це буде важко провести.», проблема мораторію все ж таки набрала свого апогею і її доведеться вирішувати в той чи інший спосіб у найближчій перспективі, в іншому випадку суспільний тиск лише посилиться і держава зазнає не лише матеріальних, а й репутаційних втрат.


Реклама

Реклама

Реклама

Реклама
Реклама