Чотири перешкоди для малого та середнього агробізнесу самостійно скористатися аграрними розписками

Як відомо, аграрні розписки, як інструмент фінансування аграріїв, прийшов до нас з Бразилії. У всьому онлайн-просторі писали про роботу українських фахівців з вивчення досвіду застосування аграрних розписок в цій країні. Проте між бразильським інструментом і сучасними аграрними розписками в Україні є одна істотна відмінність. Аграрні розписки покликані покривати хронічний брак оборотних коштів в секторі малого та середнього сільськогосподарського бізнесу, скажімо, в господарствах з угіддями від 400 га до 10 000 га.

В Україні малий та середній бізнес тільки на папері підтримується державними програмами. У реальному житті реформи просуваються з великими труднощами, зустрічаючи на своєму шляху байдужість, або, ще гірше - протидію системи.
Розписки часто порівнюють зі схемами вексельного кредитування, хоча вони не вважаються цінними паперами за українським законодавством. Якщо у фермера не вистачає коштів на посівний матеріал, добрива або дизпаливо для посівної, і права на сільгоспземлю оформлені відповідно до закону, він може отримати фінансовий або товарний кредит, минаючи банк під нотаріально оформлену аграрну розписку.

Переваги аграрної розписки перед векселем в тому, що, не звертаючись до банку, постачальник може продати фермеру свій товар в рахунок гарантованого отримання частини майбутнього врожаю. Хитрість полягає в гнучкості формули, про яку домовляються кредитор і позичальник щодо розрахунку обсягів майбутнього врожаю в рахунок погашення боргу. Раніше заставу врожаю необхідно було оформляти на договірній основі, і не обов'язково нотаріально. Такі застави часто приводили до недобросовісного закладання боржником одного і того ж майбутнього врожаю декільком кредиторам. Останні не могли легальними способами перевірити, чи немає ще претендентів на цей актив.

За новою схемою аграрна розписка зобов'язує одночасно з її оформленням підписати нотаріально заставу врожаю позичальника в рахунок її забезпечення, і зробити цю інформацію загальнодоступною, тобто публічною. Таким чином, будь-який наступний кредитор може перевірити боржника на предмет наявності у нього аналогічних зобов'язань перед іншими кредиторами. Державний реєстр аграрних розписок веде спеціально уповноважена структура ДП «Аграрні реєстри».

Важливо нагадати, що для звернення стягнення на предмет застави, оформленого нотаріально, не потрібно звертатися в суд, а діяти шляхом отримання виконавчого напису нотаріуса. Новим механізмом захисту прав кредитора в Законі передбачена можливість контролю над боржником щодо дотримання технології вирощування врожаю - предмета застави по аграрної розписці. Якщо боржник не дотримується технології, кредитор має право скласти акт і самостійно доростити урожай, поклавши на боржника відшкодування витрат на такі заходи. Дотримання технології вирощування в разі виникнення спору підтверджує спеціалізована експертна установа.

Розписка може вільно купуватися і продаватися аж до терміну виконання зобов'язань по ній.

Зручно. Ефективно. Однак, в нашій країні за більш ніж три роки існування Закону про аграрні розписки, цей інструмент не прижився масово, і його застосування швидше рідкість ніж правило. В рамках пілотного проекту, який впроваджувався в Полтавській, Харківській, Черкаській та Вінницькій областях, з початку 2016 роки вже оформлені 40 аграрних розписок. Аграрії Вінниччини оформили 24 аграрні розписки на суму понад 48,2 млн. грн. Варто також відзначити, що на даний момент всі аграрні розписки були сумлінно виконані. На сьогоднішній день Міністерством аграрної політики та продовольства України впровадження аграрних розписок планується поширити на Київську, Львівську та Одеську області, а згодом і на всю Україну.

Причин кілька. По-перше, технічна підтримка функціонування реєстру аграрних розписок досі залишає бажати кращого. До реєстру включено лише 4 області - Полтавська, Черкаська, Харківська та Вінницька. Це проблема державного фінансування, на якій концентруватися в рамках даної статті немає сенсу. По-друге, банкам не вигідно використовувати цей інструмент, ні для формування портфельних інвестицій, ні для кредитування, оскільки НБУ досі не визначили спеціального порядку роботи з даним інструментом. Застава майнових прав на урожай по аграрної розписці не знижує кредитного ризику. Підготовлений НБУ проект положення про визначення банками розміру кредитного ризику за кредитами, наданими малим агропідприємствам, буде значно вищим, і буде відчутно тиснути на капітал банку. По-третє, до сих пір ДФС не визначилася з основними підходами визначення способу обчислення податкового навантаження на операції з аграрними розписками. Як результат, платники податків, які здійснюють даний вид операцій, змушені звертатися за індивідуальними податковими роз'ясненнями щоб знизити ризики необгрунтованого застосування санкцій з боку фіскальних органів. По-четверте, існують ще й такі «дрібні» неприємності, як: відсутність механізму участі експертних організацій в експертизі дотримання технології вирощування врожаю; колізії в процедурі стягнення врожаю в рахунок аграрної розписки з процедурою примусового звернення стягнення на майно боржника в загальному випадку у виконавчому провадженні.

Часто-густо селяни не осилюють процедуру оформлення прав на землю до кінця, тобто з повним дотриманням усіх формальностей по закону, що робить недоступним застосування аграрних розписок для таких фермерів. Експерти з інтересом очікують статистики щодо надійності чи ризиковості даного інструменту для інвесторів в поточному сезоні. Очевидно, що малий і середній бізнес в сільськогосподарській галузі в Україні не здатний самостійно без підтримки держави скористатися перевагами аграрних розписок для покриття дефіциту оборотних коштів.