Чому мораторій на ГМО може лише збільшити їх кількість в Україні?

13 липня 2016 року депутатами Блоку Петра Порошенка внесено законопроект №4968 щодо введення до 2023 року мораторію на вирощування генетично модифікованих сільськогосподарських рослин, виробництво, переробку, обіг, транзит та ввезення ГМО, здатних до самовідтворення або передачі спадкових факторів.

Насправді 4968 не про відкладання легалізації ГМО. Наразі ГМО в Україні легальні, якщо зареєстровані в установленому державою порядку і суб’єкти господарювання дотримуються встановлених державою правил у своїй діяльності, пов’язаній з ГМО.

Реєстру модифікованих рослин дійсно немає. Наразі на сайті Держпродспоживслужби ми знайдемо тільки Реєстр генетично модифікованих організмів, кормів, кормових добавок та ветеринарних препаратів, які містять такі організми або отримані з їх використанням (складається з двох найменувань).  І ось саме це і є основною проблемою – зобов’язання щодо ведення реєстрів ГМО на законодавчому рівні закріплені, так само як і проведення експертизи на наявність ГМО в продукції, проте законодавство не виконується. Серед іншого, не виконано вимогу ЗУ «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів» - відсутнє Положення   про  науково-методологічний   центр   з   питань випробувань  ГМО, а значить немає і такого центру. Відповідно, відсутні основні засади проведення перевірок будь-якими лабораторіями на території України на предмет вмісту в продукції ГМО. 

Виходячи з формальної логіки, незрозуміло, як можна вводити семирічний мораторій на обіг ГМО за відсутності технічної бази виявлення та реєстрації таких організмів (а в разі відсутності висновків відповідних експертиз мораторій продовжиться ще на 5 років. Отже, зважаючи на українську традицію полишати реальне вирішення проблем на призволяще одразу після введення мораторіїв, цей 12 річний період стане просте безкінечним «падінням в кролячу нору».) Чи можливо обмежити обіг невидимок? Адже насправді на території країни присутні ГМО, безконтрольні і необліковані. Тож, на нашу думку, перш за все необхідно «проявити» всі невидимі ГМО, в чому мораторій зовсім не допоможе.  

В прикінцевих положеннях законопроекту 4968, на наш погляд, міститься положення, з реалізації якого варто б взагалі починати – вимога щодо розробки і затвердження  КМУ методики проведення експертиз щодо економічної доцільності, екологічної, біологічної, генетичної безпеки та користі для здоров’я людини ГМО. З усього тексту законопроекту варто залишити тільки це положення. Водночас необхідно: здійснювати державну реєстрацію ГМО, забезпечити реальне ведення і оприлюднення в електронному форматі  Реєстрів ГМО, привести вимоги до маркування товарів, що містять ГМО, у відповідність з практиками ЄС, забезпечити належну некорумповану діяльність лабораторій, які здійснюють експертизу продукції. І найголовніше – забезпечити контроль за дотриманням вимог чинного законодавства. Адмініструвати виконання закону завжди набагато важче, ніж написати та проштовхнути його в парламенті. Можливо, саме тому в Україні здебільшого і не намагаються це зробити?

Що важливо, законопроект 4968 містить ще одну величезну зону ризику – ним впроваджується режим посиленої адміністративної відповідальності за порушення встановлених законодавством вимог щодо заборони вирощування, виробництва, переробки, введення в обіг, транзиту, імпорту ГМО. Пропозиція така – встановити за такі дії штраф від 40 000 до 90 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та скасування ліцензій на 5 років, а в разі порушень експортного пов’язаного законодавства – штраф від 50 000 до 100 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Отже, людською мовою – 40 000 НМДГ дорівнює 27 560 000 гривень. Без помилки, ви бачите своїми очами саме цю суму. Схоже, автори законопроекту якось не в курсі, що для цілей адміністративного та кримінального кодексів згадування неоподатковуваних мінімумів громадян означає не 17 гривень, а податкову соціальну пільгу, яка на 1 січня 2016 року становила 689 гривень (читайте Розділ 1 Перехідних положень Подактового кодексу). Але припустимо, що все ж таки ці мінімальні 40 000 штрафу треба помножувати на 17 гривень (що не так) – отримаємо 680 000 гривень. Решту арифметики кожен здатен зробити сам. Постає питання про співрозмірність запропонованої відповідальності з гіпотетичною шкодою внаслідок дій суб’єкту господарювання в умовах, коли відсутній механізм виявлення ГМО. А, невеличкий реверанс – суб’єкти господарювання матимуть один рік на припинення своєї діяльності щодо ГМО. Величезні корупційні ризики, чи не так?

Наступний ризик – під дію мораторію з огляду на широту формулювань підпадатимуть ще й такі найменування, як медичні і ветеринарні препарати, зразки для проведення наукових біотехнологічних досліджень, і потенційно ще купа корисних для розвитку сучасної науки України штукенцій. Де та академічна та наукова спільнота, яка прокоментує це? Ще одна біда – в НАН України відзначають, що в країні наявний голод кадрів, просто немає фахівців з гмо-технологій. А отже, немає кому формувати науково обґрунтований раціональний підхід до поводження з ГМО. І ще одне, особиста позиція автора – право кожного приймати рішення чи споживати йому ГМО продукти. Для цього потрібно чітко розуміти, чи наявні ці одіозні організми в обраному ним товарі. Жоден з українців цього зараз не знає, усвідомленого вибору просто немає. Чим тут допоможе мораторій?