Чи можуть неякісні продукти бути безпечними, а якісні ― небезпечними?

економіст департаменту технічного співробітництва FAO

У більшості розвинених країн світу держава абсолютно не втручається в питання регулювання якості продуктів харчування, звертаючи увагу лише на їхню безпечність. Чим же відрізняється безпечність від якості?

СРСР мав маніакальне бажання контролювати все: ціни, виробництво, переробку, торгівлю, безпечність та навіть якість продуктів. Це було дуже важко, навіть враховуючи неймовірно вузький асортимент виробництва продуктів харчування, на який спромоглася неефективна радянська система.

Часи змінилися. Мільйони підприємців почали спокушати споживачів тисячами і десятками тисяч нових продуктів, і система ГОСТів відразу вмерла. Але вона прикидалася живою ще багато років, висмоктуючи кошти з підприємців аж допоки стандарти якості офіційно не стали необов’язковим в Україні у 2015 році.

При цьому система регулювання якості продуктів все ще жива в головах споживачів, адже вони активно реагують на магічне слово ГОСТ, вважаючи його символом якісної продукції.

В той же час у більшості розвинених країн світу держава абсолютно не втручається в питання регулювання якості продуктів харчування, звертаючи увагу лише на їхню безпечність. Чим же відрізняється безпечність від якості?

Якщо говорити простими словами ― безпечним можна вважати той продукт, споживання якого у нормальних кількостях не призведе напряму до будь-яких проблем для здоров’я людини.  Саме «у нормальних кількостях», бо ми періодично чуємо історії про те, як вмирають після конкурсів чемпіони з поїдання цілком безпечних галушок чи млинців.

Що ж може нам загрожувати в продуктах харчування? Це можуть бути шкідливі бактерії та інші мікроорганізми, залишки пестицидів та інших хімічних засобів захисту рослин, шкідливі додатки до продуктів, забруднення, тощо. Вони можуть потрапляти до продуктів харчування на всіх ланках: від вирощування сировини до реалізації продукції в мережі супермаркетів. Отже, аби гарантувати безпечність продукту харчування, потрібно мати можливість відслідковувати безпечність його виробництва та логістики на всіх ланках ринкового ланцюжка.  

У 1963 ФАО та ВОЗ вперше опублікували Codex Alimentarius, який постійно оновлюється і розвивається, слугуючи глобальною основою для стандартів безпечності продуктів харчування. Codex є також базовим стандартом для СОТ, однак країни можуть встановлювати жорсткіші ніж кодекс правила, за умови, що вони зможуть довести їх необхідність.

Але чи значить, що безпечний продукт є якісним? Що ж таке якість продукту? Якість продукту ― це суб’єктивне сприйняття продукту споживачем. Для когось в Україні якісним буде яблуко червиве і перестигле, а для когось ― чисте, ідеального забарвлення, тверде. Хтось любить кефір рідкий, який легко пити, а хтось любить термостатний, який потрібно їсти ложкою. Хтось любить соки з м’якоттю, а хтось фільтровані. Для когось лише органічна їжа може вважатися якісною, а для іншого ― лише кошерна. І так далі і т.п.

Неможливо фізично визначити усі вподобання споживачів. Але, при цьому, дуже легко визначити граничні межі вмісту певних, потенційно шкідливих для споживача елементів у будь-якому продукті, контролюючи його якість.  

То виходить стандартів якості не існує? Ні, зовсім не так ― вони не тільки існують ― їх величезна кількість! Однак в більшості країн світу ці стандарти є приватними, а не державними! Наприклад мережі супермаркетів в розвинених країнах самостійно розробляють власні приватні стандарти, орієнтуючись на певний сегмент споживачів. Ті ж самі стандарти «органік», «біо», «кошер», «халяль» і т.п. ― це теж приклади недержавних стандартів якості виробництва та реалізації продукції! До відомих стандартів управління якістю продукції відносяться також стандарти групи ISO.

Фактично стандарти якості виникають, як правило, на досить розвинених ринках в розвинених країнах. Там, де учасники ринку стараються допомогти споживачеві відрізнити якісний продукт згідно певних критеріїв.

Яскравий приклад ― український молочний ринок. Майже 30% всіх молочних продуктів українського виробництва наші споживачі отримують через базари і відкриті ринки. Чому? Бо вони вважають, що ці продукти і якісніші і безпечні!

Це абсолютно хибна точка зору. Багато молочних продуктів на базарі не відповідають мінімальним вимогам безпечності. А якісними вони вважають ці продукти тільки тому, що за радянських часів якісних молокопродуктів в магазинах майже не було. Отже, це просто недовіра до торгівлі плюс маніпулювання інформацією для споживачів з боку переробників молока, яка часто-густо фальсифікують молокопродукти, не інформуючи про справжній вміст продуктів споживача.

Отже, моя пропозиція для переробників ― запровадити високі стандарти якості для основних товарів, зробити незалежну від них експертну лабораторію, яка буде вести постійний контроль і інформувати споживачів, які продукти відповідають, а які ні цим стандартам. Паралельно має вестися рекламна компанія цього стандарту та роз’яснювальна робота серед споживачів, і все це не безкоштовно, звичайно. Однак це буде прикладом приватного стандарту якості продуктів харчування і дозволить відразу відрізнити виробників дійсно якісних молочних продуктів від фальсифікаторів.

Також це дозволить знизити рівень проблем внаслідок споживання небезпечних молочних продуктів, які зараз люди купують на базарах. Отже, якісь та безпечність можуть бути пов’язані, але це не одне й те саме.


Реклама

Реклама
Реклама
Реклама
Реклама