Як не стати заручником організаційної форми агрокомпанії або що таке СГПКП?

Особливістю юридичних осіб в аграрній сфері є різноманіття організаційно-правових форм, в яких вони створені та здійснюють господарську діяльність. Зазвичай, до організаційно-правової форми товариств у найменуванні додається слово «сільськогосподарське», «селянське», «аграрне» і т.д. Це оформлюється в певну абревіатуру, для розшифрування якої часто потрібно проявити неабияку кмітливість. Наприклад, СГПКП — це виявляється сільськогосподарське приватно-колективне підприємство…

Але не назвою єдиною. Власники агрокомпаній мало уваги приділяють вивченню особливостей тієї чи іншої організаційно-правової форми, перш ніж її обрати. З їх слів, часто це пов’язано з необхідністю швидко запустити проект та використати для цього вже існуюче підприємство. Були на практиці й випадки, коли засновникам просто сподобалась назва організаційної форми — «корпорація» і щоб виділятись на ринку з поміж масових ТОВ та АТ, вони спеціально створили юридичні особи, які увійшли в об’єднання підприємств (корпорацію). Але ключову роль у цьому питанні відіграє історична складова. У процесі реформування КСП (колективних сільськогосподарських підприємств), застосовувались різні варіанти реорганізацій, що мало наслідком появу дивних юридичних субстанцій за своєю суттю.

У результаті, для власників бізнесу неприємним сюрпризом стали особливості організаційних форм на етапі, коли на компанії вже акумульовані відповідні активи. У зв’язку з цим, виникає потреба в структуруванні бізнесу задля залучення інвестицій, співпраці з міжнародними лізинговими та кредитними інституціями, врешті решті та продажу власного агробізнесу на ринку.

І так, поширеними, але далеко не найбільш практичними, організаційними формами юридичних осіб в агросекторі можна назвати: (селянське) фермерське господарство (ФГ або СФГ), товариство з додатковою відповідальністю (ТДВ), командитне або повне сільськогосподарське товариство (КСТ або ПСТ), колективне сільськогосподарське підприємство (КСП), сільськогосподарський (виробничий або обслуговуючий) кооператив (СК, СВК, СОК), об’єднання підприємств (корпорація, асоціація), приватне підприємство (ПП), підприємство об’єднання громадян,  дочірнє підприємство, аграрна спілка, приватна агрофірма, мале підприємство, приватно-пайове сільськогосподарське підприємство, сільськогосподарське акціонерне товариство закритого типу тощо.

Перелічені організаційно-правові форми мають наступні особливості:

1. Фермерське господарство (ФГ). На сьогодні, в Україні налічується більше 40 тисяч фермерських господарств. Закордоном такі компанії є уособленням сімейного, здебільшого невеличкого, бізнесу, який передається від покоління до покоління.

В ЗУ «Про фермерське господарство» чітко зазначено, що ФГ створюється членами сім’ї або родичами. У подальшому членами ФГ можуть стати лише члени сім’ї та родичі голови ФГ.

Натомість, більшість українських аграріїв започатковували власне фермерське господарство у зв’язку з можливістю в спрощеному порядку отримати земельну ділянку для ведення фермерського господарства у власність або в користування відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство». Це й зумовило нівелювання «сімейної» складової у ФГ. Так, серед засновників, членів ФГ часто значаться просто бізнес-партнери.

2. Товариство з додатковою відповідальністю (ТДВ), ПСТ або КСТ (повне або командитне сільськогосподарське товариство)). Відповідно до чинного законодавства на учасників перелічених товариств покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність за зобов’язаннями товариства власним майном.

3. Сільськогосподарський кооператив (СК). Кооператив являє собою добровільне об’єднання на основі членства юридичних та фізичних осіб.

4. Колективне сільськогосподарське підприємство (КСП). Дана організаційна форма дісталась нам в спадок від Радянського Союзу. Більшість КСП в Україні вже реорганізовані в ТОВ, враховуючи скасування колективної власності як такої. Але окремі «екземпляри» ще можна зустріти в Україні.

5. Об’єднання підприємств. Метою створення об’єднання підприємств є координація діяльності підприємств, які входять до об’єднання, для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Використання наведених організаційних форм агрокомпаній призводить до наявності таких ризиків:

— Ускладнення процесу продажу або навіть неможливість відчуження агрокомпанії у існуючій організаційній формі. На практиці, неодноразово невдало обрана організаційна форма підприємства ставала перешкодою у його продажі або суттєво впливала на ціну такого підприємства, оскільки потенційні покупці повинні були враховувати витрати, пов’язані з реорганізацією або реструктуризацією активів компанії.

— Проблемність залучення нових бізнес-партнерів. Частина з перелічених вище організаційних форм підприємств передбачає особливу процедуру прийняття нових учасників.

— Ускладнення або неможливість отримання додатково фінансування для агробізнесу по грантам, за міжнародними програмами від закордонних партнерів, участі у кредитних та лізингових програмах. Компанія-претендент на отримання грошових коштів за міжнародними, кредитними та лізинговими програмами для аграріїв обов’язкового підлягає повному аудиту. Якщо ж є певні нюанси у невідповідності організаційної форми меті діяльності підприємства, плутанина у складі засновників (членів) підприємства, родинних зв’язках між ними, кошти можуть бути не виділені під конкретно взяту агрокомпанію.

- Рейдерське захоплення бізнесу, яке стає можливим в тому числі через недоліки у корпоративних документах підприємства. Використання невдалої організаційної форми підприємства зумовлює відсутність відповідного законодавчого регулювання, що знаходить своє відображення в установчих документах товариств. Так, у статуті, установчих протоколах зазвичай наявне посилання на застаріле законодавство, відсутня деталізація корпоративних процедур тощо.

— Ризики судових спорів, ініційованих як контролюючими органами державної влади, так заінтересованими у аграрних активах особами.

Щоб ці ризики не стали наслідками, радимо використати наступний алгоритм дій:

1. Оцінити чи наявні описані вище ризики, пов’язані з використанням організаційної форми підприємства.
2. Доопрацювати внутрішні корпоративні документи агрокомпанії згідно чинного законодавства, заповнити прогалини в правовому рулюванні корпоративних процедур компанії.
3. Якщо запропоноване вище не усуне проблему, як варіант, застосувати процедуру реорганізації підприємства. Потрібно чітко усвідомлювати кінцеву мету та цілі реорганізації. Залежно від умов договорів оренди земельних ділянок, проаналізувати чи необхідно буде переукладати або вносити зміни до цих договорів.
4. Якщо шлях реорганізації недопустимий, виокремити частину або всі (якщо це можливо) активи підприємства на нову юридичну особу (найкраще використовувати звичайне товариство з обмеженою відповідальністю). Діючі договори оренди землі розірвати та переукласти на нову юридичну особу. Як бачимо, процес потребує суттєвих витрат часу та коштів.

Отже, організаційно-правова форма агрокомпанії може стати «наріжним каменем» (т. зв. deal breaker) при продажі бізнесу, залученні нових інвестицій та партнерів, використанні міжнародних фінансових інструментів тощо. У зв’язку з цим, структурування компанії, її активів – це те, чому невідкладно потрібно приділити увагу власникам агробізнесу!