Як аграрії змінюють Україну

Коментарі

0

заступник Голови Аграрної партії України

В третю неділю листопада традиційно вітаємо наших хліборобів із Днем працівника сільського господарства. А як змінився стан справ у галузі сільського господарства з початку Незалежності по сьогоднішній день? 

Також оцінимо умови праці працівників галузі. Адже саме в сільському господарстві, на відміну від інших галузей економіки, спостерігаємо найбільш позитивну динаміку і кожен другий долар валютної виручки на сьогодні – цілком і повністю заслуга «людей землі» та погоди.

За два десятиліття галузь сільського господарства стала провідним сектором національної економіки. Основу цих успіхів заклав перехід від одержавлених колективних господарств, так званих «колгоспів», до форми господарювання, заснованої на приватній власності. Якщо економічною базою колгоспів була земля, що належала державі й була передана колгоспам у безстрокове («довічне») й безкоштовне користування, то в ході земельної реформи в Україні близько 90 % всіх колгоспних земель були розпайовані. Протягом 2000-2005 рр. 6,9 млн. власників земельних сертифікатів отримали 5,55 млн актів на право власності на землю, тобто переважна більшість сімей, що проживають в селі стали власниками земельних ділянок, так званих паїв. Середній розмір земельного паю по Україні становить близько 4 га.

З метою плавного переходу до ринку землі та недопущення її монополізації у кількох руках законодавцями у 2001 році завбачливо запроваджено мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення, який діє по сьогоднішній день. Разом з тим надання права оренди земель сільськогосподарського призначення створило умови для формування ефективних сільгоспвиробників, а власники паїв отримали джерело додаткових доходів.

Рекорди у рослинництві та спад у тваринництві

Здійснені реформи заклали надійні підвалини для зростання сільськогосподарського виробництва, передусім у рослинництві. Приміром, якщо у 1991 році в Україні було зібрано 38,6 млн тон зернових та зернобобових культур, то в 2015 році зібрано 60,1 млн тон (і це без врахування тимчасово окупованих територій). Середня урожайність зросла із 26,5 центнерів у 1991 році до 41,1 центнерів у 2015 році з 1 га площі збирання. Виробництво соняшника зросло із 2,3 млн тон у 1991 році до 11,1 млн тон у 2015 році, картоплі із 14,5 до 20,8 млн тон, овочів із 5,9 до 9,2 млн тон, плодів та ягід із 1,5 до 2,1 млн тон.

На відміну від рослинництва в галузі тваринництва спостерігаємо падіння. Поголів’я великої рогатої худоби зменшилося із 24,6 млн голів у 1991 році до 3,7 млн голів у 2015 році, свиней із 19,4 до 7 млн голів, овець та кіз із 8,4 до 1,3 млн голів, птиці із 246 до 204 млн голів. В абсолютних числах падіння суттєве, але якщо звернути увагу на якісні характеристики, то в галузі тваринництва також побачимо прогрес. Катастрофічне скорочення поголів’я частково компенсується зростанням продуктивності виробництва. Приміром, середні річні надої молока зросли від 2000 кг 1990 році до 5400 кг у 2015 році.

Зменшення поголів’я є об’єктивним процесом, який відбувається в основному в індивідуальних домогосподарствах по причині зміни структури доходів населення, посилення урбанізації. Що стосується сільгоспвиробників, то вони теж змушені скорочувати поголів’я через збитковість та обмеженість ринків збуту. Відтак перед державою стоїть завдання запропонувати довгострокову стратегію підтримки розвитку тваринництва, яка передбачала б стимули у виді збереження спецрежиму ПДВ, цільових дотацій на голову племінного стада.

Престижна професія і гідна зарплатня

Суттєво змінилися і умови праці в сільському господарстві. Якщо в реаліях планової економіки в сільському господарстві за низьку зарплатню працювала переважна більшість мешканців сільських населених пунктів, то із підвищенням продуктивності праці кількість зайнятих в сільському господарстві закономірно зменшується із 4,3 млн осіб у 2000 році до 2,8 млн осіб у 2015 році. Зниження кількості працюючих в сільському господарстві супроводжується збільшенням продуктивності праці, яка на одну зайняту особу в сільськогосподарському виробництві в рік у постійних цінах 2010 року виросла від 42 тис. грн у 1991 році до 227 тис. грн у 2014 році.

Суттєво зростає і рівень доходів працівників сільського господарства. Якщо у 2001 році середньомісячна плата в сільському господарстві була вдвічі меншою від середньої зарплати по країні і найнижчою за всіма видами економічної діяльності, то вже в 2016 році середня зарплата в сільському господарстві практично зрівнялася із середньою зарплатою по країні і становить 4058 грн. Отже, галузь сільського господарства на сьогодні – не тільки локомотив економіки України, яка формує 20% ВВП країни, а й забезпечує населення роботою та гідною заробітною платою, а також якісною продукцією власного виробництва.

Користуючись нагодою привітаю працівників сільського господарства з їх професійним святом. Нам відомо, як нелегко сьогодні працювати на землі. Але завдяки старанням, наполегливій та умілій праці досягнення у сільському господарстві в останні роки стають загальновизнаними. Отож побажаємо українським хліборобам щедрих врожаїв, хорошої погоди, духмяного хліба на столі та добробуту.


Реклама

Реклама
Реклама
Реклама
Реклама